Культури. Українське суспільство ще не звільнилося і від тоталітарного риторичного ідеалу

Нагальні, закличні, категоричні, безапеляційні промови багатьох наших політиків

Сприймаються як рудименти радянської епохи: авторитарне мислення, нетерпиме

Монологічне мовлення, мовна агресія, телефонне право, влада на слово, підкорення

Співрозмовника тощо. Все це можна назвати політизованою псевдориторикою.

Слов'янський, давньоукраїнський риторичний ідеал формувався на античних

Грецьких традиціях та християнських морально-етичних цінностях. Характерними

Ознаками для нього є честь, благородство, смиренність, милосердя, шляхетність,

Слухняність, побожність, духовність. Ці засади сформували риторичний ідеал любові, або

Ідеал гуманістичної риторики, спрямованої на досягнення гармонії стосунків за допомогою

Засобів мовного спілкування.

У грецькій риториці слово любов було багатозначним:

Любов конкретно-чуттєва, еротична. Це пристрасть (любощі), чуттєвий потяг до

Віддаленого суб'єкта (туга за кимось).

2. Любов-симпатія (почуття внутрішньої близькості, спорідненість душ). Підвиди:

Дружба, відданість, інтерес (до науки), повага, любов батьків.

Любов розумна - повага, розум, обов'язок, опіка.

Любов почуттєва - співчуття, жалість, співпереживання. Гармонія в риториці - це

Логічна послідовність міркувань і

Впорядкованість мовлення, це міра матеріалу і помірність його викладу, певний

Мовленнєвий лад. В античній риториці гармонія називалася космосом і означала

"впорядкованість", "прикрашеність". Звідси й сучасне значення слова космос (лад всесвіту)

Та слова косметика (прикрашеність, упорядкованість).

Ритори-педагоги завжди вважали, що розум, почуття, волю треба виховувати на

Засадах добра, краси, гармонії. Риторика любові запобігає конфліктам, пом'якшує

Конфлікти і суперечки, гармонізує суспільство. Про це мають пам'ятати не тільки оратори, а

Й усі мовці, зокрема педагоги, політики, урядовці, лідери суспільної думки.

Основні вимоги до промовців в аспекті риторичного ідеалу можна згрупувати в такі

позиції:

Сповідування певного риторичного ідеалу, тих принципів, які визначають

обраний ідеал, реалізація ідеалу в риторичній практиці через дотримання певних рис. В

такому риторичному ідеалі переважала гармонійна триєдність:

а) ідея, думка, задуми, істинність;

б) моральна спрямованість на добро, етичність, благо, справедливість, гуманність;

В) краса як гармонія змісту і форми, доцільність і мовна довершеність.

Моральний обов'язок оратора - бути чесним, справедливим, доброчинним,

Відкритим для людей.

Висока освіченість оратора. Оратор повинен мати ґрунтовні знання не тільки з

Предмета мовлення, а й з проблем усього курсу цієї дисципліни і дотичних тем із суміжних

Наук.

Обов'язковим для оратора є вільне володіння сучасною українською літературною

Мовою, зокрема її стилістичною системою, функціональними стилями та жанрами,

Поиск по сайту: