Каролінгського відродження. Варто наголосити на творчості Алкуїна Йоркського, який був

Радником короля Карла Великого з питань культури й освіти та директором придворної

школи. У його роботі "Ораторське мистецтво" ("Діалог мудрішого короля Карла й Альбіна,

вчителя, про риторику й чесноти") можна побачити зокрема, що антична ораторське

Мистецтво була засвоєна Середньовіччям майже в повному обсязі стосовно розподілу та

Основних понять цієї дисципліни. Алкуїн підкреслює, що мистецтво ораторського

Мистецтва складається з п'яти розділів: винахід матеріалу, розташування його, виклад,

Запам'ятовування, виголошення; має справу з красномовством трьох родів: урочистим,

Політичним, судовим; промова оратора повинна складатись із шести частин: вступ,

оповідання, розчленування запитання (тобто демонстрація того, в чому ми згодні з

Противником, а що заперечуємо), доведення, спростування, завершення та ін. На початку

бесіди Карл відмічає, що звернувся до вчителя із запитанням про риторику, виходячи з

практичного характеру цієї дисципліни:

"...сила цього мистецтва найповніше виявляється в питаннях державних. А як ти

Добре знаєш, з огляду на царські заняття та двірські турботи ми постійно обертаємося

Навколо питань такого роду й безглуздо було б не знати правил мистецтва, в яке мимоволі

затягують нас справи повсякденні".

В епоху пізнього Середньовіччя остаточно формуються нові освітні заклади,

Аналогів яких ще не було. Починаючи з ХІІІ ст. мова йде про університети. Середньовічний

університет мав двоступеневу систему освіти: факультет "вільних мистецтв" і факультет

права, медицини, теології. Факультет "вільних мистецтв" був підготовчим, тільки після

Закінчення його студент міг вчитися далі на інших факультетах.

Формами викладання в середньовічних університетах були лекції і семінари. Лекція

Стала особливою формою публічного викладу навчального матеріалу й особливим видом

Ораторського мистецтва.

У Паризькому університеті, наприклад, був прийнятий спеціальний "Статут про

методи читання лекцій" (1355 р.), де зокрема читаємо:

"Були використані два методи читання книг (лекцій) з вільних мистецтв.

За першого методу магістри філософії швидко говорять зі своїх кафедр, так що

Розум слухачів може сприйняти ці промови, але рука не може записати їх. За другого

Методу магістри говорять повільно. На основі ретельної перевірки й взаємного порівняння

Цих двох способів перший з них був визнаний найкращим. Тому ми всі, як один, магістри

Мистецтва, як ті, що читають лекції, так і ті, що не читають, спеціально були викликані для

цього і прийняли таку постанову:

Всі лектори повинні користуватись першим методом читання з метою найбільш

Повного розвитку їх (студентів) здібностей, тобто викладати вказаним способом, хоча б

Ніхто не міг записати за нами. Відповідно до цього методу повинні відбуватись всі бесіди й

обговорення в університеті"2.

Поиск по сайту: