Велична сама по собі, тому не потребує додаткового прикрашання. Всі зусилля

Проповідника повинні бути спрямовані на те, щоб проповідь була засвоєна. Тому Василій

Вимагав, щоб паства під час промови перебивала його і запитувала про те, що залишилось

Незрозумілим.

Розквіт християнської риторичної прози досягає своєї кульмінації в IV ст. у

Творчості антиохійського проповідника Іоана, якого за красномовство прозвали Златоустом

(344-407 рр.). Іоан був учнем Лібанія. Лібаній жалкував, що християне переманили учня.

Іоан пішов до Сирії, де жив аскетом, потім повернувся в Антиохію і здобув популярність

Своїми проповідями. В 398 р. його викликали в Константинополь і зробили столичним

Архієпископом. Там він заслужив ненависть двора, особливо імператриці, своїми суворими

Доганами й був покараний засланням, де й помер.

Промови Іоана є зразком християнської ораторського мистецтва. Він писав

Надзвичайно багато. Іоан став ідеалом проповідника для всього регіону візантійської

Культури, в тому числі й для України. Його стиль - бурхливий, захоплюючий.

Велике значення мають екзегетичні гомілії Іоана, які він імпровізував, а скорописці

За ним занотовували (сам Іоан згодом лише редагував ці твори). Звідси - жива, невимушена

Форма бесіди. Але тут виразно вимальовується також велика вченість, увага до історико-

Граматичних питань у дусі антиохійської риторичної школи. Іоан враховує відомості про

Автора, про епоху, в яку створено той чи інший текст, бере до уваги його мовну структуру.

При цьому він, так би мовити, вільно, алегорично витлумачує ті місця Святого Письма, які

Важко трактувати буквально. Його витлумачення - це не просто коментар, але й повчання.

Характерна велика кількість цитат із Біблії.

Збереглися також догматичні виступи Іоана проти єретиків, настановчі проповіді, в

Яких він говорив в основному про любов як головну суть християнської поведінки. Для

Гомілетики важливими є такі його погляди, а саме: перш ніж створювати проповідь

необхідно:

1) вибрати тему з Святого Письма;

Обміркувати її виклад.

Крім того, Іоан Златоуст підкреслює переваги християнства над античною

Філософією, які полягали насамперед у тому, що християнство - це релігія для всіх, її може

зрозуміти кожний:

"У коротких та ясних словах Христос навчив нас, у чому полягає і справедливе, і

Чесне, і корисне, і будь-яка доброчесність. Все це є зрозумілим та легкоосяжним і для

земле-робця, і для раба, і для вдовиці, і навіть для підлітка та вкрай малодумаючого".

На протилежність цьому античні філософи намагалися пояснити досить складні

питання у довгих та незрозумілих промовах.

Згодом візантійська ораторське мистецтво починає тяжіти до все більш точної,

Навіть дріб'язкової класифікації типів риторичного слова. Порівняймо: в античні часи

Деметрій Фалернський (IV-ІІІ ст. до н. е.) виділяв 21 тип епістолярного красномовства, а

Пізньовізантійські ораторського мистецтва - вже 113 типів послань.

Поиск по сайту: