Способу виразу, встановленого нормами певної мови. Однак таке визначення навряд чи

можна вважати прийнятним, оскільки тоді дуже важко розрізнити "риторичність" мови й

"псування" мови. Тому подібне визначення намагались уточнити таким чином: риторичні

Фігури становлять собою відхилення від стандартів з метою досягнення естетичного

Ефекту. Що ж стосується тієї концепції ораторського мистецтва, яка пропонується в даному

Посібнику, то згідно з нею краса не є визначальною рисою ораторських промов. Головним

Залишається переконливість, ефективність, впливовість виступу оратора. З огляду на це,

Риторичні фігури й тропи розглядатимуться насамперед як засоби виразності, які

Покликані, з одного боку, продемонструвати почуття промовця, а з іншого - викликати

Потрібні почуття в аудиторії.

Риторичні фігури (лат. "figura" - образ, вид) - це прийоми виразності, які

Реалізуються на рівні речення чи одиниці, більшій за речення.

Найбільш поширеною фігурою є риторичне запитання.

Риторичне запитання - це висловлювання у вигляді запитання, яке не потребує

Відповіді на відміну від звичайного.

Воно використовується оратором здебільшого в усних промовах для підкреслення

Незвичайності ситуації, накалу почуттів, привертання уваги слухачів до певного предмета.

Як правило, риторичні запитання ставлять у двох випадках:

• По-перше, коли відповідь очевидна, відома аудиторії. Оратору потрібно

тільки її актуалізувати для сприйняття слухачами. Наприклад:

Ви не змусите людину бути культурною, якщо не пробудите в неї потребу до

Культури. Чи стане вона їсти, якщо не голодна? Чи буде шукати, де тепліше, якщо їй не

Холодно? Або чи захоче вона якихось змін, якщо вона всім задоволена?

• По-друге, коли відповідь на запитання ніхто не знає або її взагалі не існує.

Оратору потрібно підкреслити незвичайність певної ситуації. Наприклад:

Хто винен? Що робити? тощо.

Як зазначалось вище, фігур існує дуже багато. Однак їх можна звести в цілому до

такого прийому, який називається "синтаксичне перетворення".

"Синтаксичне перетворення" - це такий прийом, суть якого полягає у виборі

Потрібного оратору порядку слів у реченнях.

Як пише P. М. Блакар, найбільш яскраво ефект впливу граматичної форми

Виявляється при зіставленні активної та пасивної форми побудови висловлювань. Вибір тієї

Чи іншої форми призводить до того, що у слухачів складається різне уявлення про причинні

відношення, про те, хто є агентом певних дій. P. М. Блакар наводить такий приклад:

"1) The police took in the demonstrators "Поліція захопила демонстрантів" і 2) The

demonstrators were taken in by the police "Демонстранти були захоплені поліцією". Тут

Граматичні форми у прихованому вигляді, але вельми майстерно прямо вказують на різні

Контексти. У прикладі 1 поліція діє більш чи менш активно (поліція здійснила акцію,

Поліція вела наступ). У прикладі 2, навпаки, здається, мається на увазі, що демонстранти

Поиск по сайту: