Психологічна пауза з'являється на останньому етапі підготовки промови - в акції,

Тобто в процесі виголошення промови, і тому вона ніби самостійна. Проте тут вона є просто

Зовнішнім виявом того, що оратор пережив і хоче сказати для слухачів, а у промовця вона

Зароджувалася, можливо, навіть із задумом в інвенції.

В ситуації живого спілкування частина інформації може передаватися за допомогою

Паралінгвістичних (паравербальних) засобів: міміки, жестів, поз, кінесики, голосових

модуляцій. У книзі Мехребієна "Невербальна комунікація" називають такі показники:

міміка, жести, пози - 55 %, інтонація і модуляції голосу -

38 % і лише 7 % інформації залишається для слів. Такі дані, можливо, є

Перебільшеними, але вони наводять на думку, що обстежувалися якісь специфічні

Комунікативні ситуації, наприклад, на вокзалі (куди?, на який?, скільки?) чи в магазині

(почім?, якого?, скільки?). В таких мовних ситуаціях більше слів випускається, ніж

Говориться, але ці ситуації стандартні, і мовлення в них клішоване, воно не може

Репрезентувати все, навіть побутове, мовлення, не кажучи вже про наукове, художнє,

Офіційно-ділове, публіцистичне.

Жести. Готуючись до останнього етапу-виголошення промови (акції), слід

Продумати, якими можуть бути рухи і жести промовця. Якщо рухів буде багато і

Недоладних, то у слухачів складеться враження, що промовець розгублений, метушливий.

Якщо, навпаки, їх буде дуже мало і знову ж недоладних, то промовець здаватиметься

Переляканим, невпевненим у собі.

К. Станіславський писав: "Зайві жести - це сміття. Гра актора, переобтяжена

Багатьма жестами, подібна до малюнка, зробленого на брудному аркуші паперу... Нехай

Кожний актор передовсім приборкає свої жести настільки, щоб не вони володіли ним, а він -

ними".

Отже, краще буде, якщо промовець наперед продумає кілька "рятівних" рухів, позу,

Додатковий предмет (ручку, аркуш, указку, папку тощо), який можна буде взяти, щоб

Знайти місце рукам, підбере до всього цього гарну форму (можна і перед дзеркалом) і ці дії

Запам'ятає, щоб потім не робити якихось негарних, випадкових рухів або не німіти.

Надмірне хвилювання перед відповідальною промовою чи дуже важливими для

Промовця слухачами може перейти в переляк і зашкодити не тільки виголошенню промови,

А й здоров'ю промовця (холодок у грудях, оніміння рук, нестача повітря, все забувається,

Тексту не бачиш).

К. Станіславський описав такі ситуації з акторами, однак аналогічні можуть

траплятися і зі звичайними промовцями: "Ви не можете собі уявити, яким злом для

Творчого процесу є м'язова судома і тілесний затиск. Коли вони утворюються в головному

Органі, люди з прекрасним від природи звуком стають хрипливими чи втрачають здатність

Говорити. Коли затиск трапляється в ногах, актор ходить, немов паралітик; коли затиск у

Руках - руки холонуть, перетворюються на кілки і піднімаються, як шлагбауми. Такі ж

Затиски з усіма їхніми наслідками бувають у хребті, шиї та в плечах. Вони _______у кожному

Поиск по сайту: