|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Мови (лексичних, граматичних, стилістичних, правописних) та практики їх автоматичного йОсмисленого застосування. Комунікативні норми усного ділового спілкування Для мовної етики важливими є також певні заборони, тобто те, чого не можна Допускати при діловому спілкуванні. Таких _______«не можна» є декілька: голосно говорити, Жестикулювати, нашіптувати щось одному з декількох співрозмовників, нагадувати людині Про вік, фізичні вади. Є й низка інших мовних заборон: говорити суржиком, називати Конкретну особу він, вона, цей, ця, висловлювати своє ставлення до когось (чогось) Вигуками та ін. Усне ділове спілкування передбачає вільне володіння українською мовою, Дотримання правил мовної етики. Саме в такому спілкуванні виявляється рівень нашого Володіння не лише найнеобхіднішими нормами, а й усіма багатствами літературної мови. Адже говорити правильно це ще не все: існують норми, пов’язані з поняттями «краще Гірше», «точніше», «доречніше», «доцільніше», а не просто «правильно неправильно». Це Так звані комунікативні норми нашого мовлення. На цій основі й визначаються найзагальніші вимоги до усного ділового спілкування: - якість (недвозначність) у вираженні думки; - логічність, смислова точність, а звідси небагатослівність (лаконізм) мовлення; - відповідність між змістом висловлювання й засобами його вираження; - відповідність між мовними засобами й обставинами мовлення (мовленнєвою ситуацією); - одностильність уживаних одиниць мовлення (відповідність мовних засобів стилю висловлення); - побудова природних узвичаєних словосполучень і речень; - вдалий порядок слів у реченнях; - багатство й різноманітність мовних засобів; - самобутність (нешаблонність) в оцінках, порівняннях, зіставленнях, у побудові висловлювання; - ефективність мовлення; - доречність і доцільність мовлення; - милозвучність мовлення; - красномовство (виразність дикції, відповідний темп мовлення, сила голосу) залежно Від ситуації мовлення. Для кожного мовця важливим є чуття мови, тобто здатність відчувати належність Того чи іншого слова до певного стилю, відчувати доречність чи недоречність уживання Слова залежно від ситуації. Воно виробляється у людини поступово й зростає з її досвідом. Однак різна мовна практика (вік, професія, освіта) дає неоднакові результати. І хоча мовне Чуття відбиває існуючий поділ на стилі мови, все ж воно недостатнє: мало інтуїтивно Відчувати правильність чи неправильність у мовленні – треба точно знати правила Вживання мовних засобів і користуватися ними свідомо. Усне ділове мовлення – це розмовно-літературне мовлення, що спирається на норми Літературної мови. Дотримання цих норм вимагає знання мовних особливостей усного Ділового спілкування. Правила наголошування Однією з таких особливостей є наголос. Ніщо так не розкриває рівень нашої мовної Культури перед сторонніми, як наголошення слів. Порушення в наголосі «ріжуть» слух Співрозмовників або слухачів. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |