Ораторської діяльності

1) Залежно від способу обґрунтування розрізняють:

− емпіричну аргументацію;

− теоретичну аргументацію.

2) Залежно від форми (схеми) розрізняють:

− симптоматичну аргументацію;

− причинну аргументацію;

− аналогійну аргументацію.

3) Залежно від процедури обґрунтування розрізняють:

− пряму аргументацію;

− непряму аргументацію.

Стосовно першої класифікації слід підкреслити, що вже Арістотель поділив способи

переконання на нетехнічні та технічні:

На сьогоднішній день ці поняття можна визначити таким чином:

Емпірична аргументація - це обґрунтування тези шляхом безпосереднього звертання

До дійсності.

Аргументами в ній виступають експерименти, спостереження, досліди тощо.

Теоретична аргументація - це обґрунтування тези, в основу якого покладені

Міркування.

Аргументами в ній виступають інші відомі положення, до яких апелює оратор.

Насправді в ораторській практиці часто зустрічаються такі випадки, в яких

Аргументація поєднує в собі й звернення до досвіду, і теоретичні міркування.

Розглянемо приклад аргументації, який має досить давню історію:

"Усілюди є смертними.

Сократ - людина.

Отже, Сократ є смертним".

Перші два твердження в цьому прикладі є аргументами, а останнє - тезою. Звичайно,

В ораторських промовах навряд чи можна знайти аргументацію саме в такій формі. Навіть

цей приклад мав би скоріше вигляд:

"Сократ є смертним, оскільки він - людина".

Арістотель називав подібні міркування ентимемами.

Для розуміння особливостей аргументації в риториці вищенаведені приклади

Показові в тому відношенні, що тези в ораторських промовах дуже часто йдуть попереду

Аргументів. Тобто оратор спочатку формулює тезу, яку йому потрібно обґрунтувати. Для

Цього він виявляє аргументи, які б допомогли вплинути на аудиторію. У логіці ж все

Відбувається навпаки. В ході міркувань людина здобуває із наявного знання (засновків,

Аргументів) нове знання (висновки, тези).

Емпіричну аргументацію, як це може здатися із визначення, не слід пов'язувати

Виключно з природничими науками. В ораторській практиці такою аргументацією виступає

Використання фактів як прикладів. Арістотель писав про те, що приклади й ентимеми є

загальними засобами переконання:

"Прикладами потрібно користуватися в тих випадках, коли не маєш ентимем для

доведення, оскільки для того, щоб переконати, потрібне [яке-небудь] доведення; коли ж

[ентимеми] є, то прикладами слід користуватися як свідченнями..."

Саме в цьому значенні застосування прикладів розглядають як емпіричну

Аргументацію.

Приклади - це висловлювання про одиничні факти (від лат. зроблене, здійснене), що

Виступають як аргументи для підтвердження тези загального характеру.

Найчастіше такі аргументи використовуються при обґрунтуванні оратором тих

Намірів дії, на які він чекає від аудиторії, коли наводять певні ситуації з життя відомих

Поиск по сайту: