Поваги до співрозмовника. Комунікант може невірно витлумачити невербальну поведінку

Комуніката, який належить до іншої культурної групи. Отже, норми ведення бесіди також

Залежать від культурних традицій, так само як і способи вітання, звертання один до одного і

Т.д.

Щодо специфіки поведінки оратора в аудиторії в межах ораторського мистецтва

Пропонують декілька основних порад.

По-перше, що стосується мови жестів і поз, то оратору варто виступати стоячи й

використовувати жести відкритості (жести розкритими руками у напрямку до слухачів;

Горизонтальна жестикуляція, а не вертикальна та ін.). Вони сприймаються аудиторією

(здебільшого підсвідомо) як такі, що свідчать про намір спілкуватися. Відповідно, слід

Уникати закритих жестів, які можуть сприйматися не тільки як свідчення небажання

Спілкування, а й агресії (стиснуті кулаки, схрещені руки, схрещені ноги тощо). Оратор

Повинний також пам'ятати про так звані жести-поплавки, які є виразом нервування,

Невпевненості у собі, хвилювання: ручка в руках, папка, аркуші паперу, особливо, коли з

Ними роблять якісь маніпуляції; часте прокручування окулярів, волосся, обручок_______,

Ланцюжків, годинників, комірців, краваток тощо. Аудиторія позитивно сприймає

Впевненого у собі оратора, тому таких жестів теж слід уникати.

Загалом жести виконують різні функції в процесі спілкування. Однією з них якраз є

Риторична функція. У таких випадках здебільшого значення певних жестів може бути

охарактеризоване в термінах риторичних фігур. Г. Є. Крейдлін з цього приводу пише: "При

Застосуванні риторичних жестів акцент зі слова переноситься на візуальний образ, який це

Слово породжує; слова повинні бути побачені - у цій тезі криється сутність ораторського

прийому використання такого риторичного жесту".

По-друге, що стосується мови міміки, то важливим є зоровий контакт оратора з

Аудиторією протягом усієї промови. Він повинен дивитися на всіх слухачів таким чином,

Щоб не виділяти когось персонально. У великій аудиторії варто розбити зал на сектори й у

Процесі виступу переводити погляд повільно по черзі з одного сектора на інший. Оратору

Не слід дивитися повз слухачів (у простір), на підлогу, ноги, стелю, у вікно, розглядати

Сторонні предмети. У таких випадках саме ці предмети, а не слухачі будуть поглинати

Промову. Не дивлячись в аудиторію, оратор і не звертається до неї. З іншого боку, довгий

Пильний серйозний погляд в очі може викликати в слухача відчуття тиску, неспокою. Тому

Впродовж тривалого часу краще дивитись в обличчя, а не прямо в очі. Як вираз

Зацікавленості погляд в очі сприймається тоді, коли він є короткочасним.

По-третє, що стосується парамовленнєвих характеристик, то оратору варто звернути

Увагу насамперед на інтонацію. Протягом всієї промови її треба змінювати, а не говорити

Монотонно. Звичайно, що інтонація має узгоджуватись зі змістом промови. Стосовно

Гучності, то в аудиторії оратору слід говорити голосніше, ніж він говорить звичайно.

Поиск по сайту: