Виразність мовлення формується впродовж усього життя: мовленням середовища

(сім’ї, друзів, колег), і авторитетів (майстрів сцени, екрана та ін.), і художньою літературою,

Читання якої вголос – для себе і для слухача – виробляє не тільки чуття мови, а й чуття

Образу, емоції - ”душі” тексту.

Виразне читання, якого ми вчимося в школі, покликане навчити не тільки читати

Художні тексти (напам’ять чи за книгою), а й узагалі вести розмову, тобто спілкуватися з

Однією людиною чи з цілою аудиторією, адже воно навчає так говорити, щоб чітко

виразити:

• що я хочу сказати;

• для чого буду говорити, чого хочу досягти;

• що хочу передати, чим поділитися;

• яке моє ставлення до предмета мовлення;

• якою буде ситуація мовлення (фон).

Мистецтво живого слова впливає одночасно і на думку, і на почуття людини. Про

Думку пам’ятають усі, але багато хто забуває, що засвоєння слухачами знань повинно в той

Чи інший спосіб зумовлювати їхні вчинки, суспільну діяльність, а це відбудеться лише тоді,

Коли діяти не тільки на розум, а й на серце слухача.

Мову саму по собі не визначають як гарну чи негарну, – таким буває тільки

Мовлення.

Виразність залежить від дотримання законів, властивих відповідному видові

читання:

1) поетичному (читання віршів, зокрема авторське), при якому на перший план

висувається форма (метр, ритм, рима, мелодика і т.д.);

Літературному, коли форма зливається зі змістом і зберігається постійна увага

до теми, задуму твору;

Театралізованому, при якому театральні засоби підпорядковуються владі

слова;

Дуетному, коли двом мовцям треба втілитися в одну форму для відтворення

спільного, єдиного змісту;

Читанню з музикою, коли на музичний супровід переноситься вага підтексту,

Коли музика випереджає (“настроює”) реалізацію задуму або домовляє (договорює) за неї.

Усе в нашому мовленні залежить від знань. Сьогодні надзвичайно високим став

Рівень поінформованості кожної людини. Широке розповсюдження засобів масової

Комунікації (преси, радіо, телебачення), зрослий загальноосвітній рівень усього населення,

Активізація особистих контактів відчутно знизили “ефект новизни”, що завжди був

Головним стимулом кожного пізнавального акту. Отже, зменшується розрив між рівнем

Знань учителя й учнів, лектора й аудиторії, ініціатора обговорення теми й співрозмовника.

Будь-який публічний виступ активно сприймається тоді, коли його виклад постає

Перед слухачем як жива робота мислі, тобто коли думка оформлюється “на очах” у слухача.

Отже, треба домогтися того, щоб промовляння чужого тексту сприймалося як процес

Говоріння, як акт формування і формулювання власної думки.

Виконання першої “заповіді” усного слова – той, хто говорить, повинен спілкуватися

З тими, хто слухає - набуває в процесі виразного читання особливого відтінку: якщо текст

Читається, спілкування дещо послаблюється, адже в ньому не беруть участі очі; міміка,

Жести сковані, невиразні (працює голос, інтонація, внутрішнє “бачення” ситуації

Спілкування); коли ж текст виголошується напам’ять, то ефективність спілкування зростає,

Поиск по сайту: