З’ясування виробничих і побутових стосунків

Обставини мовлення: повсякденне спілкування у невимушеній обстановці в побуті,

Сім’ї, на виробництві.

Сфера вживання: побут людей, щоденні бесіди в сім’ї, на роботі.

Загальні ознаки: невимушеність, жвавість бесіди, вільність чи відносна вільність у

Виборі слів і виразів, вияв ставлення автора до співрозмовника і до сказаного; використання

Несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації); використання позамовних

Чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка); емоційність реакції.

Мовні особливості: усна (рідше писемна) форма мовлення; емоційно-експресивна

Лексика (метафори, порівняння, синоніми); розмовно-побутові слова і форми, просторічні

(замазура, мастак, телепень, що ти верзеш), зменшено-пестливі слова (річечка, сонечко,

Тихесенький), дієслова раптової дії (грюк, стриб), діалектизми і жаргонізми (вагани,

Кендюх, барахло, шняга), фразеологізми й фольклоризми; заміна термінів розмовними

Словами (електропоїзд – електричка, бетонна дорога – бетонка); звертання; питальні,

спонукальні, окличні речення; діалогічна (іноді полілогічна) форма тексту; тип мовлення –

Розповідь.

Розмовний стиль поділяється на два підстилі:

- розмовно-побутовий;

- розмовно-офіційний.

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а

Звичаєм, національною традицією – їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.

Розмовно-офіційний підстиль – це засіб усного спілкування на виробництві, у

Громадсько-політичній сфері. Розмовно-офіційне спілкування (або ділове) визначається

Соціальними функціями мовців, на відміну від побутового, готується заздалегідь і, як

Правило, не виходить за межі обумовленої теми. Для цього підстилю характерне вживання

Простих коротких речень, певна емоційність висловлювань, усні діалоги і полілоги,

Використання несловесних засобів (жестів, міміки, інтонації, логічних наголосів).

Науковий стиль

Основна функція: повідомлення, з’ясування, доказ наукових теорій, явищ, знань,

Обґрунтування гіпотез, класифікація й систематизація знань, роз’яснення явищ, збудження

Інтелекту читача для їх осмислення.

Обставини мовлення: наукова інформація, що доводиться до різних верств

Суспільства.

Сфера вживання: наукові праці, підручники, науково-популярні журнали.

Загальні ознаки: логічність, чіткість, точність, послідовність і доказовість викладу;

Ясність (понятійність) і предметність тлумачень; узагальненість понять і явищ; об’єктивний

Аналіз; докладні висновки.

Мовні особливості: спеціальні терміни (цитологія, мембрана, епітеліальна тканина,

Еритроцити); наявність схем, таблиць, графіків тощо; оперування абстрактними, переважно

Іншомовними, словами (вакуум, шлак, ценз); складні речення; відсутність односкладних і

Неповних речень; ускладнення зворотами, однорідними членами речення; залучення цитат і

Посилань на першоджерела; монологічна форма викладу.

Поиск по сайту: