Перші християнські общини з'явились у Східному Середземномор'ї наприкінці І ст

До н. е. - на початку І ст. н. е. Оскільки найбільш ранні християнські тексти, що дійшли до

Нас, були написані грецькою мовою, то на їх створення безпосередньо впливала

Елліністична культура, в тому числі й ораторське мистецтво.

Спочатку християнство поширювалось завдяки усним проповідям. Роль проповіді в

Історії християнства була надзвичайно великою.

Першим у ряді християнських ораторів слід вважати, напевно, самого Ісуса, що

Проповідував вчення серед своїх учнів. Один із відомих римських ораторів і філософів

Лукіан (приблизно 120- 190 рр.) вважав, що Християне вклоняються якомусь "розіп'ятому

софісту".

Неабияке враження справляли на слухачів притчі Христа. Наприклад, завершення

Нагорної проповіді:

"Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка

Розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря

Знялася, і на дім отой кинулась, - та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто

Слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, - подібний до чоловіка того необачного, що свій дім

Збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, -

і він упав. І велика була та руїна його!" (Матв., 7, 24-27).

Свого часу ще Арістотель рекомендував використовувати в ораторській практиці

Байки та притчі. На його думку, притча - це своєрідне порівняння, він вважав її прийомом

Сократа. Тобто притчі в образній формі пояснювали те, що безпосередньо здавалось

Незрозумілим чи неприйнятним. Така форма дозволяла зробити зміст багатозначним і тому

Більш універсальним.

Великою експресивністю характеризуються і письмові проповіді, тобто послання

Апостолів Христа, особливо апостола Павла. Його послання нагадують афористичний стиль

Сенеки. Взагалі тексти апостола Павла характеризуються новою розробкою форми діатриби

- проповіді-суперечки, в якій нові запитання змушують автора весь час з різних боків

підходити до однієї й тієї самої центральної тези. Наприклад, звернення Павла до іудея:

"Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам

крадеш! Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш

святокрадство! Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону!" (Посл. до

Римл., 2, 21-23).

Християнська проповідь поєднала в собі численні філософські та релігійні вчення

Своєї епохи. А далі стала головним знаряддям церкви. Згодом проповідь остаточно

Перетворилася у монолог і призначалася для того, щоб присутні просто слухали й

Сприймали її.

Про вплив ораторського мистецтва на становлення мистецтва проповіді свідчить і

Той факт, що майже всі латинські апологети і перші отці церкви були риторами або

Вчителями красномовства до прийняття християнства. Однак після хрещення вони

Засуджували свою світську професію. Цим перші отці церкви намагались відмовитись

Поиск по сайту: