Стан мовця, ситуація

У зв’язку з цим необхідно:

• контролювати мовлення щодо темпу, пам‘ятаючи, що при нормальному темпі

Мовлення за хвилину говоримо не більше 70-75 слів, що становить 8-10 речень

(“скоромовлення” не допустиме, воно спотворює вимову, чіткість, звучність);

• уникати монотонного мовлення, яке з’являється при “розтягуванні” фрази;

• не ковтати в словах останніх складів і не допускати інтонаційного згасання

останніх слів у фразах;

• пам’ятати про залежність дикції від дихання і голосу, дбати про правильність

Дихання і володіння голосом, що, безсумнівно, можливе лише внаслідок

серйозних тренувань;

• дбати про фізичне здоров’я артикуляційного мовного апарату.

Отже, дикція, як і голосові властивості, зумовлюються фізіологічними причинами,

Вольовою спрямованістю звука, етикою. А ще – добрим знанням орфоепічних норм, які

Діють у конкретний час.

Взагалі виразність формується ситуацією спілкування і структурними стилями мови.

Виразність не зводиться лише до виражально-зображувальних засобів мови (напр., тропів,

Стилістичних фігур) – звичайне слово, навіть окремі звуки можуть виявитися виразними,

Якщо вони будуть актуалізовані інтонаційно, контекстуально, зокрема, за допомогою

Порядку слів, членування мовлення паузами.

Виразність буває структурно-інтонаційною і логічною.

Логічна виразність пов’язана зі змістом висловлювання і досягається інтонаційним

Виділенням тієї частини фрази, яка виражає головну думку.

Зауважимо, що при членуванні мовлення на значні частини (речення-фрази, періоди,

Надфразні єдності) зміна основного тону повинна підтримуватися значною паузою, яку

Прийнято називати тональною. Нею відділяються: репліки мовців у діалозі; одна частина

Опису (її кінцівка) від другої (її початку), в якій увага слухача переноситься на інше місце і

На інший час.

Значні можливості має так звана експресивна пауза. Вона робиться перед словом або

Групою слів, яким треба надати особливої сили, виділити їх за силою. Тривалість такої

Паузи (вона ніяким знаком на письмі не позначається) залежить від того, якої саме

Значеннєвої сили і сили звучання ми хочемо надати слову (чи словам). А оскільки

Експресивна пауза залежить від бажання й естетичних смаків мовця, то її треба добре

Осмислювати, щоб не допустити фальшивої “виразності” або спотворення художньої

Вартості тексту.

Логічне розповідне, спокійне мовлення характеризується паузами, вольове мовлення

– наголосами, афективне – мелодією.

Фразовий наголос не тотожний логічному. Відмінність насамперед у тому, що

Фразовий наголос – елемент мови, логічний – мовлення; перший керується законами

Граматичної логіки, другий – логіки стилістичної, тобто залежить від ситуації мовлення.

Наголошення слів може бути:

• висотним – коли потрібне слово виділяється більш високим або нижчим тоном

Поиск по сайту: