Коли кожний володіє тим, шо йому належить за законом. Щедрість виявляється в тому, що

Люди не шкодують для доброї справи грошей. Розсудливість - це інтелектуальна

Доброчинність і т. ін.

За Арістотелем, прекрасним є усе справедливе, а справедливим - усе досконале.

Почесне і прекрасне - близькі поняття, їх треба поєднувати і вихваляти. Арістотель вважав,

Що похвала припускає перебільшення, діянням треба надавати величі і краси.

На думку Цицерона, джерелом епідейктичних промов є оцінювання осіб, речей,

Предметів, подій. Уславляти треба достойне в людині: родовитість, красу, силу, вроду,

Розум, багатство, талант, щедрість, чесність. Особливо люблять люди слухати про

Доброчесності, які є благотворними для всіх, а не тільки для тих, кого прославляють.

Цицерон описав типи похвал для кожної доброчинності. Терпіння в нещасті, стійкість,

Гідність - це також предмет для похвал.

Похвальна промова має не тільки переконати, а й захопити. Тому предмет похвал

Треба звеличити й ошляхетнити. Високе виявляється в інтелекті, благородності почуттів і

Вчинків. Для того щоб усе це зазвучало, оратор повинен досконало володіти художніми

Засобами - тропами. Традиційно прийнято звеличувати Бога, божества, героїв, воїнів,

Захисників вітчизни, правителів і керівників.

Похвальне красномовство було поширене в культурі давньоукраїнського періоду - в

Київській Русі. Свідченням цього є приклади з найцінніших пам'яток: "Слово про Ігорів

похід" та "Слово про закон і благодать" митрополита 1л ар іона.

Скарби українського народного мовлення - золотослів - містять високохудожні

Взірці похвального мовлення. Частково цьому сприяли і сприяють такі риси української

Ментальності, як кор-доцентризм (перевага емоцій над раціо), вроджена ліричність і

Поетизм сприймання, душевна м'якість.

Найвищого розвитку українська риторика досягла у Києво-Мо-гилянській академії,

Зокрема і похвальне красномовство. Тут читались оригінальні авторські курси риторик.

Кожний викладач риторики був оратором, автором свого курсу риторики. Відомо, що з

По 1817 рік фонди академії налічували 183 підручники. Спудеї академії жили

Активним громадським життям, були патріотами. Це виявлялося в тому, що похвальні

Промови спудеїв були патріотичними, присвячувалися славетним гетьманам, козацьким

Ватажкам, політикам, ученим. Такі промови називалися панегіриками, ораціями,

Виголошувалися на урочистих зібраннях.

Найбільшим майстром епідейктичних промов був Феофан Прокопович. На його

Думку, красномовство почесне і корисне, приємне і принадне, воно захоплює людські душі,

дає насолоду, тамує душевну спрагу. Ця сила "легко проникає в душу і відводить її звідки

Захоче, захоплює і жене куди хоче, робить якою хоче, викручує, обертає, зміцнює, запалює

Гнівом, хвилює обуренням, дотикає любов'ю, спонукає до сліз, розвеселяє, наповнює

Зворушенням чи страхом. Але ті самі емоції, якщо захоче, виполює й викорінює без зусиль.

Поиск по сайту: