Повинен прагнути до того, щоб промова була доступна і зрозуміла слухачам. Здебільшого

Ясність є результатом вдалої роботи оратора на етапі інвенції, коли він для себе зрозумів

Сутність певного предмета.

Вимога ясності є також головним правилом процесів аргументації/критики. А саме:

Теза й аргументи повинні бути сформульовані чітко та ясно. Суть його полягає в тому, що

оратор:

• по-перше, може уточнити у разі необхідності всі терміни, які

Використовуються в тезі або аргументах. Особливо це стосується

Багатозначних мовних виразів, іншомовних виразів та виразів, які не мають

чіткого загальновживаного значення;

• по-друге, може уточнити кількісні, модальні та оціночні характеристики

Аргументів. Тобто встановити, про яку кількість предметів йдеться (весь клас,

Частину чи окремий предмет); чи стверджуються в них можливі, необхідні чи

Випадкові властивості; чи виражають вони знання чи думку; чи стосуються

Вони теперішнього, минулого чи майбутнього стану справ; чи спираються на

Норми обов'язкового, дозволеного чи забороненого характеру; чи є аргументи

Істинними (достовірними) твердженнями, чи правдоподібними.

Інколи оратори у своїх промовах використовують прийом, який називається

"ускладнення мовних конструкцій".

"Ускладнення мовних конструкцій" - це такий прийом, суть якого полягає в тому, що

Для фіксації певних ситуацій, подій, предметів застосовуються складні для сприйняття та

Розуміння мовні вирази.

Замість того, щоб "говорити просто про складне", оратор "говорить складно про

просте". Спробуйте, наприклад, з'ясувати значення мовної конструкції Б. Березовського:

"Кожна людина володіє ментальною домінантою, згідно з якою превалюючою є

економічна мотивація".

Взагалі вищезазначений прийом має багато різноманітних форм: "безглуздий

аргумент", "помноження аргументів" тощо.

"Безглуздий аргумент" - це такий прийом, коли оратор у своїй промові пропонує

Певний набір фраз, які не мають смислу.

При цьому людина виходить з того, що аудиторія хоча їх не розуміє, але буде

Думати, що за ними щось криється. Особливо такий прийом спрацьовує тоді, коли слухачі

Соромляться зізнатися у своїй необізнаності в проблемі й роблять вигляд, ніби їм усе

зрозуміло. А. Шопенгауер з цього приводу писав:

"Якщо супротивник у душі усвідомлює свою слабкість, якщо він звик чути багато

Незрозумілих йому речей і робити вигляд, що все чудово розуміє, то можна імпонувати

Йому, закидаючи його, з цілком серйозним виразом обличчя, вченою чи такою, що

Глибокодумно звучить, нісенітницею, від якої в нього німіє слух, зір і думка; й цю

нісенітницю можна видати за беззаперечне доведення свого положення"1.

"Помноження аргументів" - це такий прийом, коли оратор один і той самий аргумент

Повторює декілька разів у різних формулюваннях.

У великих промовах інколи буває дуже важко розібратися з тим, що перед нами:

Поиск по сайту: