Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно визначити позицію

Співбесідника. Читаючи жести, ви здійснюєте зворотну дію, котра грає визначну роль в

Цілісному процесі ділової взаємодії, а сукупність жестів є важливою складовою такого

Зв’язку. Ви можете зрозуміти, як сприйнято те, що ви говорите, - зі схваленням чи вороже,

розкутий співбесідник чи ні, зайнятий самоконтролем чи нудьгує…

Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти співбесідника, а й (що

Найважливіше) передбачити, яке враження справило на нього почуте ще до того, як він

Висловиться з цього приводу. Іншими словами, така безслівна мова може попередити вас

Про те, чи слід змінити свою поведінку чи зробити щось інше, щоб досягти потрібного

Результату.

ЛЕКЦІЯ 30. ПРЕДМЕТ ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

План

Визначення ораторського мистецтва

Модуси публічного виступу

30.3. Ораторське мистецтво і "воля до влади"

Загальна характеристика розділів ораторського мистецтва

Визначення ораторського мистецтва

Термін "ораторське мистецтво" походить від давньогрецького слова "оратор" і

Означає теорію ораторського мистецтва, науку красномовства. Близьким за значенням до

нього є латинське слово "oratoria". Ці терміни пов'язують з публічними виступами, живим

Словом. Ще в давнину люди, які майстерно володіли мистецтвом красномовства (ритори,

Оратори), відігравали значну роль у суспільному житті.

Впродовж історичного розвитку значення терміну "ораторське мистецтво" дещо

Розширилось. На сьогоднішній день серед науковців не існує одностайності щодо

Витлумачення цього терміну, навіть у визначенні ораторського мистецтва як науки. Більше

Того, у деяких фахівців викликає сумнів навіть те, чи можна риторику взагалі вважати

Наукою. У Стародавній Греції, де саме й остаточно сформувалась ця сфера діяльності,

Ораторське мистецтво вважалась скоріше мистецтвом.

Серед розмаїття визначень ораторського мистецтва можна виділити дві головні

Традиції, що мають дуже давню історію.

• Перша традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості

Давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н. е.). У її межах ораторське

мистецтво визначається як "мистецтво переконання". Відповідно до цієї

Традиції головне завдання оратора - переконання аудиторії.

• Друга традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості

Давньоримського ритора Квінтіліана (I ст. н. е.). У її межах ораторське

мистецтво визначається як "мистецтво говорити витончено". Відповідно до

Цієї традиції завдання оратора - краса, вишуканість, витонченість виразу

Думки. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета

Оратора.

Кожна з цих традицій, без сумніву, містить у собі раціональне зерно. Разом з тим,

Наголос лише на одному аспекті ораторської діяльності призводить до втрати цілісності у

Розумінні предмета й завдань ораторського мистецтва.

Поиск по сайту: