Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень словесно-художньої культури,

Заклав підґрунтя для розвитку в ній стильового розмаїття й мовного багатства сучасної

Української літературної мови.

У 20-х - на початку 30-х років XX століття в колишній УРСР було здійснено чимало

Заходів, спрямованих на те, щоб подолати відставання в розвитку певних стилів української

Мови. Проте в роки сталінських репресій, а ще більше в добу застою, українська мова знову

Була вилучена з багатьох сфер функціонування.

Жовтня 1989 року було прийнято закон «Про надання українській мові статусу

Державної». Державність української мови підтверджена й 10-ю статтею Конституції

України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року.

Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХI століття”), Національна

Доктрина розвитку освіти передбачають формування мовної особистості, що володіє даром

Слова - усного й писемного, умінням вільно, комунікативно виправдано користуватися

Мовними засобами під час сприймання, створення висловлювань у різних сферах, формах,

Стилях і жанрах мовлення.

З 1 січня 1990 року набув чинності “Закон про мови” - один із найважливіших

Напрямів на шляху до збагачення і відродження вищої школи України, історичної та

Культурної спадщини й традицій українського народу. Відповідно до статті 28 Конституції

України (“Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний

Розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій

Території України”) в усіх вищих навчальних закладах забезпечується вивчення української

Мови.

Важливим кроком у втіленні в життя цих важливих документів є перехід діловодства

На державну мову. У зв’язку з цим виникла необхідність розкривати українською мовою

Особливості ділового спілкування і документування управлінської діяльності різноманітних

Установ та організацій і тим самим підвищувати рівень культури мовлення майбутніх

Фахівців. Адже мова сьогоднішніх студентів є чинником піднесення загальної культури

Народу, нації.

Національна українська мова охоплює численні говірки й діалекти українського

Народу. Її вищою формою є сучасна літературна мова.

Літературна мова характеризується своєї унормованістю, тобто наявністю певних

Норм, що існують у лексиці, граматиці й фонетичному ладі української мови. Ці норми

Обов'язкові для всіх мовців, вони зафіксовані в підручниках, словниках і довідкових

Посібниках.

Літературна мова відрізняється від різновидів національної мови, а саме: від

Діалектів - народних говірок, з їхньою особливою лексикою, фонетикою й граматикою; від

Просторіччя, що складається із широко розповсюджених слів розмовно-побутового

Мовлення, але відступаючих у силу своєї грубуватості від зразкових літературних норм

Вимови й уживання; від жаргонного мовлення, тобто мовлення певних груп людей,

Зв'язаних своїм родом діяльності, специфікою професії й т.п. і що вживають у зв'язку із цим

Поиск по сайту: