Базовий рівень знань

1. Знати побудову тканин пародонту в нормі та при захворюванні.

2. Знати основу механізму та фаз запалення.

3. Знати головні принципи протизапальної терапії.

4. Знати механізм дії різних груп лікарських засобів (антисептиків, анестетиків, лекарняних засобів рослинного походження, вітамінів, антибіотиків, ферментів, протизапальних засобів).

Твердіюча пов’язка застосовується як захист раневої поверхні після хірургічного лікування захворювання пародонту, а також для пролонгування дії лікарських засобів.

Протипоказанням до накладання твердіючої пов’язки є значне гнойне виділення з пародонтальних кишень, абсцеси, значна ексудація, загострення течії процесу.

При загостренні течії генералізованого пародонтиту усувають гострі запальні процеси, гноєвиділення з пародонтальних кишень, проводять лікування абсцедування.

Механізм дії твердіючої пов’язки залежить від лікарських препаратів, які входять до його складу. Введення до складу пов’язки різних препаратів надає їй бактерицидної та протизапальної дії.

Гарним протизапальним эфектом володіє мефенаміна натрева сіль, пірімідант 5% в комбінації з проізводними нітрофуранового ряду.

При наявності трихомонад в пародонтальних кишенях застосовують трихопол та трихомонацід, метронідазол, кліон.

При виявленні в кишенях дріжжеподібних грибів застосовують антибіотики виборчої дії – нистатин, леворин, клотримазол, дифлюкан.

Алгоритм проведення:

1. Приготувати твердіючу та нетвердіючу пов’язку по І.О. Новіку – М.Ф. Данілевському на базі біологічного клею, офіцінальні (periocur) /ex tempore/.

Базою пов’язки є порошок - закис цинку, каніфоль, оцетнокислий цинк та інші компоненти. Для приготування пов’язки застосовують рідину - гвоздичну олію, 30% масляний розчин токоферола ацетата, льняної або кукурудзяної олії в співвідношенні 1:1:1.

Перед нанесенням твердіючої пов’язки повинні бути усунені місцеві подразнювальні фактори, особливо зубні відкладення.

2. Провести зрошення порожнини рота пацієнта та пародонтальних кишень розчином антисептика (хлоргексидин, гивалекс) з шприцю.

3. Вибрану для лікування ділянку зубного ряду ізолювати від слини ватними валиками та висушить.

4. До пародонтальних кишень, за допомогою тонкої гладилки, вводять лікувальну пасту або емульсію (метилурацилову, Parodontax та інш.).

5. На скляній пластинці замішать твердіючу пародонтальну пов’язку до консистенції пасти.

6. На поверхню ясни з оральної та вестибулярної сторони за допомогою шпателя накласти полоску матерії, забрати валики та провести формування пов’язки (як край оттиска) пальцевим стисканням губ, щік, так щоб матеріал пов’язки равномірно разповсюджився по поверхні ясен, зачиняя вхід до пародонтальної кишені.

7. Контроль якості – пов’язка заходить в міжзубні проміжки, поєднуючи вестибулярну та оральну частини, покриває ясну на всьому протязі, не підвищує прикусу та не заходить у пародонтальну кишеню; ріжучі края та жувальні поверхні зубів залишаються вільними.

8. Пов’язку замінити через дві доби, нетвердіючу – зняти через 1,5 – 2 години.

Помилки та ускладнення:

1. Накладання твердіючої пов’язки при загостренній течії генералізованого пародонтиту /наявність абсцесів/.

2. Можлива алергічна реакція на компоненти пов’язки.

Поиск по сайту: