VI. Помилки та ускладнення. 1. Погана ізоляція каріозної порожнини від слини (випадіння пломби)

1. Погана ізоляція каріозної порожнини від слини (випадіння пломби)

2. Утворення нависаючих країв пломби (при ІІ класі каріозних порожнин треба використовувати матриці, розклинування зубів, секційні матричні системи).

3. Відлом тонких стінок каріозної порожнини

4. Реакція пульпи до термічних подразників (тонка ізолююча прокладка або її відсутність)

5. Забарвлення зуба в сірий колір

6. Значна усадка пломби після твердіння

7. Амальгування золотих коронок, вкладок, протезів

8. Отруєння парами ртуті персоналу, якщо не виконуються правила техніки безпеки.

Пломбування каріозних порожнин постійних зубів склоіономерними цементами

І. Матеріальне забезпечення

1. Комплект стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів

2. Ватні кульки, валики, кофердам, слиновідсмоктувач

3. Паперові або пластмасові пластинки для замішування

4. Антисептичний розчин (гіпохлорит Na 1,5-3%, хлоргексидин водний 0,02%)

5. Склоіономерний цемент („Jen-Fil”, „Ketak-molar”, „Kavitan”, “Цеміон-РХ” та ін.)

ІІ. Базовий рівень знань

Необхідно знати показання до застосування стеклоіономерних цементів, техніку приготування та техніку пломбування цими матеріалами.

ІІІ. Показання та протипоказання

Показання:

1. Використовують як ізолюючі прокладки для порожнин будь якого класу

2. Пломбування каріозних порожнини І, ІІІ, V класів

3. Пломбування кореневих каналів

4. Використання стеклоіономерних цементів для проведення “Sendvich”-техніки

5. Пломбування молочних зубів

6. Фіксація незнімних ортопедичних та ортодонтичних конструкцій, анкерних штифтів

7. Тимчасове пломбування

8. Нарощування культі

Протипоказання:

1. Порожнини ІІ класу, великі порожнини І, IV класу

IV. Механізм дії

Під час замішування порошку та рідини поліакрилова та винна кислота за наявністю води взаємодіють зі склом за типом кислотно-лужної реакції. Сполучення цементу з твердими тканинами зубів зумовлено механічним та хімічним механізмами – хімічним сполученням сополімерної кислоти з гідроксиапатитом, таким чином, адгезивне сполучення з чистими поверхнями емалі та дентину з’являється шляхом утворення хелаційних зв’язків з кальцієм.

V. Алгоритм проведення:

1. Ізоляція відпрепарованої каріозної порожнини від ротової рідини (застосування кофердаму, ватні валики та слиновідсмоктувач).

2. Антисептична обробка каріозної порожнини (0,02% водний хлоргексидин, гіпохлорит натрію 1,5-3,0%).

3. Якщо гострий глибокій карієс, то накладаємо лікувальну прокладку на основі гідроксиду Са.

4. Обробка каріозної порожнини кондиціонером (10 сек.), якщо потрібно.

5. Промивання каріозної порожнини.

6. Поверхня цементу і емалі повинна мати матовий блиск.

7. Пересушування приводе до післяопераційної чутливості.

8. Висушування каріозної порожнини (повітря з пістолету, ватні кульки).

9. На паперову або пластмасову пластинку наносять рідину та порошок у співвідношенні 1:1 (1 мірна ложка на 1 краплю) або за спеціальною інструкцією

10. Порошок ділять на 2 частини

11. Замішують ½ порошку з рідиною до гомогенної консистенції

12. До цієї маси домішують другу частину порошку цементу

13. Потрібну кількість цементу вносять до каріозної порожнини однією або двома порціями з деяким надлишком.

14. Проводять моделювання пломби за допомогою гладилки

15. Твердіння матеріалу відбувається в середньому 2-3 хв.

16. Після затвердіння проводять заключну обробку пломби (фініри, поліри, карборундові головки).

17. Покриття пломби захисним лаком (для запобігання дегідратації матеріалу).

Поиск по сайту: