Така промова має виявити нашу радість і душевну прихильність до гостей. Феофан

Прокопович радить так будувати ці промови:

• прибув той, кого чекали з великим бажанням;

• чутка не обманула, а принесла правду, втішила приємною звісткою;

• велике емоційне хвилювання перешкоджає нам гарно висловити свою

радість, достойно привітати гостей;

• ми самі себе поздоровляємо з такою радістю, тому що душею завжди

Супроводжуємо цих людей, а душа більшає там, де любить, а тому ми ніби

Повернулися самі до себе.

Джерелами винайдення похвали є:

• наше прагнення й очікування радості;

• заслуги гостя, його чесноти, достоїнства;

• любов до гостя, замилування, захоплення;

• ми віддаємо гостеві наші думки, серця, шану;

• найкращі побажання гостеві.

Все слід оздобити епітетами, порівняннями, метафорами, стилістичними фігурами.

Прощальна промова

Залежить від ситуації: з якої причини прощання і як надовго. Рекомендується:

• висловити біль з приводу неминучої розлуки;

• сумнів, чи треба розлучатися, припущення, що можна відкласти розлуку;

• чи принесе від'їзд користь;

• розлука - це втрата половини себе;

• розлука - це втрата почуттів, коштів, узагалі всього милого і доброго;

• прохання не забувати;

• завіряння, що не забудеш і сам; розлучаємося тілом, а душею залишаємося

разом;

• висловити надію, що буде повернення всьому, що знову буде зустріч.

Усі риторичні рекомендації-це словесні аргументи на користь спілкування, які

Сприяють гармонійним стосункам між мовцями і слухачами.

Похоронна промова

Цей вид промови випадає з низки названих вище похвальних промов, вона однобічна

(адресат ніколи не зреагує і не відгукнеться). Ця промова позбавлена як лестощів, так і

Страху відповіді. Все вже в минулому, хай хоч і найкраще. Недоліків уже немає, бо їх не

Можна ні змінити, ні виправити. Не вони суть життя. А чесноти, достоїнства, гідність

зможуть наслідувати інші. Тому "про померлих або добре, або нічого".

Феофан Прокопович радить у такій промові ширшим робити вступ: невимовний

Жаль, несказанний біль, якого зазнали всі: держава, церква, громада, друзі, родина.

Загинули оплот Вітчизни, трибуна публічних зборів, опора правди, притулок нещасних,

Приклад чеснот, стовп церкви, нещадність щодо ворогів...

Стиль вступу має виказувати величезний біль втрати: переривання, умовчання,

Паузи. В основній частині розкриваються заслуги померлого, який заслужив, щоб його

Пам'ятали. Назвати конкретні чесноти і добрі діяння в один або в різні періоди життя. Треба

Прославити подвиги і героїчну смерть, якщо вона славна: у війні, в стихії, при захисті інших

Тощо.

На завершення треба знову висловити свій жаль, поспівчувати близьким і втішити

рідних. Небіжчик жив гідно, залишив їм честь і добру славу. "Бог покликав його для

нагород".

Епітафії

Так називають надмогильні надписи. Феофан Прокопович вважав їх "десертом

красномовства", оскільки вони є мистецьки виконаними творами на пам'ятниках, обелісках,

Могильних плитах, статуях, склепах, арках.

Поиск по сайту: