|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Проповідях все відбувалося навпаки
Звідси випливає неуважне ставлення християнської проповіді до питань композиції. Навіть проповіді Христа і Павла не піддаються композиційному аналізу, а являють собою Нагромадження сентенцій, кожна з яких яскрава і дієва, однак мало пов'язана з іншими. Друга відмінність християнства від античності полягає в тому, що для античного Оратора не існувало абсолютного авторитету з будь-якої обговорюваної проблеми, інакше Неможлива була б суперечка. Вся риторична аргументація будувалась не шляхом посилання на авторитети, а на Побудові певних міркувань. Для християнського оратора існував абсолютний авторитет - Святе Письмо. Міркування були потрібні лише для того, щоб підвести кожний конкретний Випадок під те чи інше висловлювання священного тексту. Тому середньовічні проповіді Наповнені посиланнями на Святе Письмо. Для християнського мислення - це останній Пункт будь-якого міркування, до якого автор намагається підійти якомога швидше. Антична ораторське мистецтво була тісно пов'язана з необхідністю переконувати, Обґрунтовувати ті думки, які співрозмовники не визнавали. В середньовічних проповідях ці функції поступово відходили на другий план. Звичайно, що проповідник намагався Переконати свою паству, але здебільшого проповідь виголошувалась не в ситуації Суперечливих точок зору, а в протиставленні знання та незнання, простого пояснення нових Істин. У ХІІ ст. виникає потреба полеміки з єретиками, які не визнавали авторитет Святого Письма. Це було поштовхом до розвитку діалектики, яка стала згодом основою схоластики. Першим гомілетом у повному розумінні цього слова став блаженний Августин, чий твір "Про християнську доктрину" вважається класикою гомілетики як християнської Науки. Аврелій Августин (354-430 рр.) народився у місті Тагаста в Північній Африці. З Підліткового віку готувався до кар'єри ритора. Протягом трьох років навчався у риторичній Школі в Карфагені, а потім викладав риторику. Коли Аврелію було 33 роки (24 квітня 387 р.), він прийняв хрещення. Наступного Року Аврелій Августин став священником. Слід зазначити, що він був дуже освіченою людиною. У своїй праці "Про град Божий" він цитує понад 40 античних авторів. Взагалі Його творчий доробок вражає. За своє життя Аврелій написав 93 трактати загальним Обсягом у 232 книги. Окрім цього, до нашого часу збереглося 500 його проповідей. Не Дійшло лише 10 з перерахованих самим Августином творів. Погляди Аврелія Августина на предмет ораторського мистецтва можна звести до п'яти основних положень: Існує так звана загальна ораторське мистецтво, в тому сенсі, як розуміла цей Предмет античність. Вона є корисною, але не обов'язковою. Християнинові достатньо знати Святе Письмо й церковну літературу, а проповідникові - коментувати писання з погляду Догматичного та морального. Але й для проповідника, і для ритора важливо мати мудрість, яка важливіша сама Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |