Мовну майстерність

Норми української літературної мови:

Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень і наголосу

В словах.

Лексичні норми регулюють уживання слів у властивому їм значенні та правильне

Поєднання слів за змістом у реченні й словосполученні.

Граматичні норми регулюють правильне творення й уживання слів та їх форм,

Правильна побудова словосполучень і речень.

Стилістичні норми регулюють уживання мовних засобів відповідно до їх

Стилістичного забарвлення й стилю мовлення.

Орфографічні норми регулюють правильний запис слів.

Пунктуаційні норми регулюють правильну розстановку розділових знаків.

Для культури мовлення центральною проблемою є мовна норма, що є як мовним, так

І суспільним явищем.

Структурно-мовні типи норм (за Б.М.Головіним):

Норми вимови – регулюють вибір акустичних варіантів фонеми або фонем, які

чергуються (напр., можна [лекц'ца] – не можна [л'екц'уа], можна [час] – не можна [ч'ас]);

Норми наголошування – регулюють вибір варіантів розташування і переміщення

Наголошеного складу серед ненаголошених (напр., можна адже і адже, завжди і завжди, не

можна довільно атлас або атлас, бо перше означає зібрання карт, а друге – назва тканини);

Норми словотворення - регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у

Складі нового слова (напр., можна материн, материнський, але не можна матеряний, можна

Спостерігач – не можна спостерігальник, спостережувач; можна прозовий – не можна (заст.)

прозаїчний);

Норми морфологічні – коригують вибір варіантів морфологічної форми слова і

Варіантів її поєднання з іншими словами (напр., можна матерів, не можна доповідів (треба

доповідей), можна по-українськи, не можна по-нашинськи (по-нашому);

Синтаксичні норми – регулюють вибір варіантів побудови речень (простих і

Складних) (напр., можна: “Коли читаєш Шевченка, серце сповнюється болем за долю

кріпака” – не можна: “Читаючи Шевченка, серце…”, не можна: “Іхтіандр врятував дівчину

Від акули, з якою потім познайомився”, треба: “Іхтіандр врятував від акули дівчину, з якою

потім познайомився”);

Норми лексичні – регулюють вибір слова відповідно до змісту й мети висловлення

(напр.: можна декораційний і не можна декоративний, якщо йдеться про лаштунки на сцені;

Можна рятувальник і не можна рятівник, якщо мовиться про вид діяльності; можна мета і

Ціль, якщо слово в контексті вживається в однині, але тільки ціль, якщо контекст вимагає

форми множини (цілі);

Норми стилістичні – коригують вибір слова або синтаксичної конструкції

відповідно до умов спілкування і стилю викладу (напр.: розрізняти, а не диференціювати –

В розмовному стилі; море дуже глибоке, а не глибоченне море – в науковому стилі; у

зв‘язку з тим, що…, а не бо… - в офіційно-діловому стилі).

Зауважимо, що норми лексичні й стилістичні діють не так автоматично, а значить, і

Не так категорично – їх варіанти значною мірою залежать від волі мовця й

Підпорядковуються поставленій ним меті (тому оцінюються як доречні або недоречні).

Поиск по сайту: