Невластиві літературній мові слова й словосполучення

Сучасна літературна українська мова - це мова газет і журналів, художньої літератури й

Науки, державних установ і навчальних закладів, радіо, кіно й телебачення.

Літературній мові властива певна стабільність, у зв'язку із чим зміни, що відбуваються в

Мові, не відбиваються істотно протягом тривалого часу як на всій системі літературної мови в

Цілому, так і на окремих ланках цієї системи.

Літературна норма - категорія історична. Вона змінюється залежно від розвитку мови,

Підкоряючись її внутрішнім законам.

Літературна «обробленість» полягає у відборі із загальнонародної мови всього найкращого,

Що в ній є, - кращих мовних виражальних засобів, - і у вмілому перенесенні їх у мову літературних

Творів, у подальшому вдосконалюванні й розвитку виражальних засобів, запозичених із

Загальнонародної мови й залучених у літературну мову.

До сказаного раніше варто додати також і те, що обробка загальнонародної мови

Виробляється не тільки поетами й письменниками. У цьому процесі беруть участь десятки

Тисяч людей: суспільні діячі, літературні критики, редактори сотень газет, журналів й

Інших видань масової інформації, радіо- і телекоментатори, викладачі вищих і середніх

Навчальних закладів, співробітники науково-дослідних установ і багато інших представників

Всіляких спеціальностей і професій.

Підсумовуючи сказане, підкреслимо, що

Мова – це не звичайна знакова система, а особлива багатомірна знакова система

(своєрідність мови як особливої знакової системи визначається різноманітністю форм і функцій її

складових частин);

Мова є первинною знаковою системою людини, а інші знакові системи є похідними від

Мови і багато в чому спираються на неї. Будь-яка інша знакова система, якою користуються люди

Для передачі інформації, обмежена у своєму застосуванні або ж передає інформацію, що вже

сформувалася і зберігається за допомогою мови;

Елементи мови як знакової системи здатні сполучатися між собою і створювати нові

Значення, доти невідомі мові (напр.: буфер – утворилось слово рос. буферить за зразком: перчить,

магнитить);

У мовному знакові обидві його сторони – ідеальна і матеріальна – здатні змінюватися

(давньорус. столъ мало 2 склади, означало «вид меблів для сидіння», в укр. мові стіл – 1 склад, має

інше основне значення «вид меблів, на яких розміщують різні предмети», а також інші значення:

«їжа, страва, харчі», «установа або відділ установи»);

Особливістю мовної знакової системи є багатозначність її елементів (у мові слова можуть

Мати по декілька значень, а червоне світло світлофора – має лише одне значення). Отже, мовна

Знакова система – особлива знакова система, багато в чому відмінна від інших штучних знакових

Систем.

Особливість мовної знакової системи полягає в тому, що мова є найпотужнішим засобом

Формування думки.

Використана література:

Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням. Навч. пос. – К.: Центр

Поиск по сайту: