Аттичних ораторів, до складу якого увійшли Антифонт, Андокід, Лісій, Ісократ, Ісей,

Лікург, Демосфен, Гиперід, Динарх, Есхін, До цього канону пізніше часто звертались

Видатні оратори, теоретики й вчителі ораторського мистецтва.

Якщо говорити про співвідношення ораторського мистецтва та філософії в епоху

Еллінізму, то слід зазначити, що елліністичне ораторське мистецтво все більше

Відмежовується від філософських інтересів. Риторичні школи цього періоду більшу увагу

Приділяють саме мистецтву слова. В них поступово виробляється тип оратора, що здатний

Промовляти на будь-яку тему, але при цьому майже не знати нічого.

Саме шкільна риторика ще з часів Ісократа стала основою античної освіти. У

Риторичних школах поширюються вправи, які називаються декламації – промови на

Вигадані теми. Спочатку цим терміном позначали суто вокальні вправи, а вже згодом вони

виступають як специфічні вправи у риторичних школах. Існувало два види декламацій:

Контроверсії та суазорії. Контроверсії – це судові промови по вигаданих справах, а суазорії

– промови на вигадані політичні теми.

Якщо говорити про ставлення філософських шкіл епохи еллінізму до ораторського

Мистецтва, то варто зупинитися на двох школах. Особливий інтерес викликає ставлення

Академіків, спадкоємців Платона, до ораторського мистецтва. Деякий час вони відхиляли

Цю дисципліну. Однак з II ст. до н. е. в Академії панує вже скептицизм. Представники цього

покоління академіків охоче залучають до викладання риторичні прийоми. А саме: "про

будь-який предмет говорити і за, і проти" й тим самим підводити слухача до потрібних

Висновків. Філософ Карнеад, який очолював Академію у 160-129 рр. до н. е., навіть став у

Такий спосіб відомим оратором.

Представники ще однієї елліністичної філософської школи – стоїчної _______– вважали, що

Риторика складає необхідну частину знань справжнього мудреця. Вони виходили з

Внутрішньої єдності риторики та діалектики. Риторика є наукою витончено говорити за

Допомогою складних міркувань, а діалектика – наукою правильно сперечатися за

Допомогою міркувань у вигляді запитань та відповідей. Крім того, вони дотримувались

Аристотелівського поділу промов на політичні, судові й урочисті; сама ж ораторська

Промова, на їх думку, складається із вступу, оповідання, заперечення й завершення. Щодо

Загальної структури ораторського мистецтва, то стоїки виділяли чотири частини: винахід,

Виклад, побудова й виконання.

ЛЕКЦІЯ 20. РОЗВИТОК ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА В АНТИЧНОСТІ

(продовження)

План

Ораторське мистецтво у Давньому Римі

Ораторське мистецтво Цицерона

Програма освіти оратора Квінтіліана

К.Тацит про причини занепаду латинського красномовства

Ораторське мистецтво та раннє християнство

Ораторське мистецтво у Давньому Римі

Стосовно розвитку ораторського мистецтва в Давньому Римі слід зазначити, що для

Епохи республіки не був характерний культ чистого слова, звукової гармонії, насолода від

Поиск по сайту: