В запропоновану тексті зібраний увесь матеріал, засвоєння якого на рівні відтворення дорівнює оцінці «задовільно»

Текст містить теоретичну та фактологічну частини. Теоретична частина являє собою сформульовану в трьох тезах модель пояснення соціально-історичних передумов демократії. Решта матеріалу націлена на фактичне наповнення теоретичної моделі і містить аргументацію на користь її обґрунтованості.

Наступні статті та монографії необхідні для розширення та поглиблення уявлення студентів з предмету вивчення. Вони мають дискусійні положення, розмірковування над якими дозволить скласти власну більш-менш аргументовану позицію щодо пояснення соціально-історичних джерел демократії.

2. Новгородцев П.И. Демократия на распутье // Новгородцев П.И. Сочинения. – М., 1994 ^[2] .

В своїй статті Павло Іванович Новгородцев – відомий і визнаний в світі російський і український правознавець – запропонував своє бачення проблеми демократії. Незважаючи на те, що стаття була опублікована біля 100 років тому, головні проблеми, які розглядаються автором, відповідають сучасному стану речей.

Опановуючи матеріал, слід звернути увагу на авторське бачення сутності демократії, яке контрастує з поширеними «побутовими» уявленнями. Обмірковуючи діалектику єдності свободи та рівності, можна звернутися до твору Г.В.Ф.Гегеля «Філософія права», яке, незважаючи на свій вік, не втратило своєї наукової цінності ані в часи П.І.Новгородцева, ані сьогодні.

Слід особливо відзначити, що автор неодноразово повертається до тези про те, що демократія не може виступати як «політичний фетиш», предмет релігійної свідомості, і, звичайно, не може мислитися як кінцевий та завершальний етап політичного розвитку будь-якого суспільства. Крім того, можна зосередитися й на тому, що автор підкреслює слова відомого борця за демократію – Ж.-Ж. Руссо, який зазначає, що дійсна демократія дуже і дуже вимоглива до умов, в яких її намагаються збудувати.

В цілому ж, розмірковуючи над текстом даної та інших статей і монографій, необхідно повсякчас відзначати логічні зв’язки, контрасти та збіги у визначенні тих чи інших понять.

2. Пивоваров Ю.С., Фурсов А.И. Размышления о демократии // Политическая наука. Проблема демократии в политической мысли XX столетия. Проблемно-тематический сборник. – М., ИНИОН РАН, 1999. – С. 5-28 ^[3] .

Ю.С.Півоваров – директор російського академічного Інституту наукової інформації з соціальних наук у співавторстві з А.І.Фурсовим, спробували надати докладний, підсумковий аналіз проблеми визначення демократії. Головна увага авторів приділяється, по суті, тим питанням, які розглядаються в статті П.І.Новгородцева. Перша частина роботи взагалі будується за планом їх попередника. Але дана стаття важлива з приводу того, що вона узагальнює історію вивчення цього питання після смерті П.І.Новгородцева.

XX століття, яке було наповнене великими подіями та важливими зрушеннями в політичному житті цілого світу, внесло певні корективи. Зокрема, автори зосереджуються на аналізі тих інновацій, які були внесені в політичну теорію демократії. Особливу увагу слід приділити їх аналізу творчого доробку С.М.Ліпсета, який в 60-70-ті роки започаткував і активно підтримував дискусію щодо визначення взаємозв’язку економічного та соціального розвитку з одного боку, і демократизацією суспільства - з іншого. С.М.Ліпсет та його опоненти шукали першопричину демократичних перетворень та економічного розвитку: чи це економічний розвиток спричиняє демократизацію, чи, навпаки, демократизація народжує політичний клімат, необхідний для швидких успіхів в економіці.

Наприкінці 80-хроків ця проблематика,здавалося, затухла, але, незважаючи на такі прогнози, спалахнула з новою силою в середині 90-х, і пізніше, зробивши крок у XXI століття.

3. Фукуяма Ф. Конфуцианство и демократия // Journal of Democracy, 1995, vol. 6, N 2, р. 20-33. (перекладач - О.С.Волгин) ^[4] .

Продовжуючи тривалу дискусію щодо зв’язку між розвитком і демократизацією, Ф.Фукуяма, відомий ще одним своїм резонансним твором «Кінець історії», повертає її в дещо відмінне русло. Якщо дискусіє 60-х – 70-х років точилися на матеріалі історії Східної Європи, то в 90-х роках, Ф.Фукуяма привернув увагу до питання: чи можлива демократизація на Сході?

Цим він продовжив традицію розмірковування про джерела демократії, які свого часу, завдяки відомим авторам, таким, як, Т.Манн та М.Вебер, іноді приводили до висновків про демократію як «божий дар». Відома праця М.Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму» стала підґрунтям для висновків про зв’язок між демократичної практикою і еволюцію європейської релігійної свідомості. Т.Манн взагалі висловив цей тезис безпосередньо: «Демократія є продовження європейської релігійності». Такі висновки, сприйняті під певним кутом зору, можуть привести до ідеї «вибраності» окремих народів, повернути політичну теорію до визнання демократії «завершальним та вищим» етапом соціального розвитку і, таким чином, відкинути розвиток теорії на декілька століть назад.

Ураховуючи сказане, важливо зосередити увагу на тезах Ф.Фукуями, який, аналізуючи відмінності європейської і китайської масової свідомості, робить дуже непрості і, часом, непередбачувані висновки.

4. Крадин Н. Н. Кочевники, мир-империи и социальная эволюция / Н. Н. Крадин //Альтернативные пути к цивилизации. -М.: Логос,
2000. -С. 314 – 336 ^[5] .

Устрій середньо азійських та аравійських кочових суспільств важко порівнювати з класичними демократіями на кшталт стародавньої афінської або представницької демократії у Великій Британії в другій половині XIX – першій половині XX століття. Це взагалі різні типи цивілізацій, якщо цей термін можна застосувати до суспільства кочового типу.

Тим не менше, саме ці суспільства, згідно з деякими висновками, представляють одні з перших прикладів існування демократії – у формі славнозвісної «військової демократії».

Джерела цієї модифікації соціальної структури, так би мовити, передумови її виникнення, представляють неабиякий науковий інтерес. Тим більше, що, «за великим рахунком», при усій протилежності цих культур, щось спільне в них все ж таки є. В першу чергу – це обставини міжнародного порядку. Кочові суспільства епохи середньовіччя, які нас цікавлять, мешкали в безпосередній близькості до транснаціональних міжнародних економічних систем: центральноазійського та близькосхідного відгалужень Великого шовкового шляху. Стародавні кочові суспільства мешкали в просторах, які немовби «зв’язували» між собою багаті землеробські анклави. Ця обставина вплинула на господарський, а разом з ним, і на соціально-політичний устрій.

Цей вплив був тією мірою більш дієвим, наскільки слабкою залишалася господарська база кочового суспільства.

З роботи Миколи Миколайовича Крадіна можна в доволі доступній формі почерпнути цікаві свідчення про характер соціального, політичного і економічного устрою кочових суспільств, а також їх зв’язок з актуальною міжнародною ситуацією. Якщо матеріал, викладений в праці М. М. Крадіна не дуже рельєфно відображають притаманність «демократичних цінностей» кочовим суспільствам (міру застосування цього зв’язку обґрунтовуємо в посібнику – І.Г.), то стійку і доволі жорстку залежність характеру суспільного устрою від обставин розвитку світу-економіки (непідвладного політичній волі окремих суспільств чи їх сукупності), тут прослідкувати можна просто чудово.

6. Даль Р. Демократия и ее критики. – М., 2004. – 625 с.; Даль Р. О демократии. – М., 2000. – 208 с ^[6] .

Роберт Даль - доктор політичних наук, старший науковий співробітник в області соціології, професор Йельського університету (Yale University) в США, один з найвидатніших політологів сучасності. У минулому обіймав посаду президента Американської асоціації політичної науки (American Political Science Association). Нині - член Національної академії наук, Американського філософського суспільства, Американської академії мистецтв і наук, член-кореспондент Британської академії.

В роботах Р.Даля відобразився сучасний погляд на феномен демократії, як синтез результатів дискусії навколо цього питання в західній політичній науці XX – початку XXI століття.

Характерною рисою традиційного підходу до вивчення демократії є схильність дослідників до дескриптивного методу, увага до особливостей прояву демократичних явищ в тому чи іншому суспільстві, опис системи організації демократичних урядів, функцій тих чи інших підсистем, проблемних моментів у житті демократичних суспільств тощо.

Разом з тим майже без уваги залишається питання яким чином можлива демократія, або, говорячи іншою мовою, що сприяє встановленню демократії в одних суспільствах і заважає цьому в інших.

Р. Даль – вільний спадкоємець західної політологічної традиції, і, як це вже стало прийнято, обходить стороною питання про демократію, апріорі припускаючи природність і обов’язковість еволюції будь-якого суспільства до демократії.

Ознайомлення з запропонованими джерелами дозволить усвідомити парадигму західноєвропейського політологічного мислення – такого, що ґрунтується на комбінації ідеї соціального прогресу з абсолютизацією демократії в якості вищої точки соціально-політичної еволюції.

7. Фридмен М., Хайек Ф. О свободе. – М., 2003. –182 с. (Включая статьи: М.Фридмена «Взаимосвязь между экономическими и политическими свободами», «Могучая рука рынка», «Свобода, равенство и эгалитаризм» и Ф.Хайека «Кто кого?», «Либерализм») ^[7] .

Мілтон Фрідмен і Фрідріх Хайєк міцно закріпили за собою репутацію палких борців за свободу, які в своїх численних виступах присвятили чимало уваги питанням, які проливають світло на проблему демократії.

Ці тексти також демонструють рівень тенденційності, який притаманний зачарованим феноменом демократії європейським дослідникам.

Частково, виходячи з текстів, в яких, до речі, також не допускається навіть на мить сумнів у вічній цінності демократії, можна побачити, що дані роботи не тільки націлені на розкриття феномену демократії як він є, а й ставлять за мету поширення демократії в якомога більшому ареалі.

Тим не менше, знайомство з даними роботами дуже корисне, оскільки дає доволі ярке уявлення про обґрунтування позицій ідеології лібералізму, дозволяє більш ясно побачити можливі зв’язки між економічною і політичною свободами.

Поиск по сайту: