Посол міста Леонтини, яким загрожували Сіракузи. Горгій так захопив афінську публіку,

Що вона в результаті віддала йому перевагу тільки за вміння витончено висловлювати свої

Думки. Через деякий час Горгій переїжджає до Афін та відкриває власну школу

Красномовства. Саме тут було визначено, що ораторське мистецтво – це майстерність

переконання. Горгій виділяє ряд засобів, за допомогою яких оратор "веде за собою" душу

Аудиторії й приносить їй задоволення. Горгію належить винахід словесних фігур.

Ораторське мистецтво Сократа і Платона

Перший виклик софістичному ідеалу єдності філософії та ораторського мистецтва

Кинув Сократ (469-399 рр. до н. е.). Він вважав, що ораторське мистецтво непотрібне,

Оскільки істинна думка збереже свою силу і без риторичного переконання, а хибна думка

Навіть за допомогою ораторського мистецтва не встоїть проти істини. Як свідчать діалоги

Платона, Сократ намагається чітко розрізнити поняття віри й знання.

Погляди Сократа на риторику формують певний риторичний ідеал, відмітною рисою

Якого є постулати Істини та Добра. Адже справжнім оратором може вважатися лише та

Людина, яка чітко знає предмет промови й прагне до вищого блага.

З іншого боку, Сократ значно розвинув практичні методи публічної полеміки, на

якій ґрунтувались всі його відомі бесіди. Сам термін "полеміка" у перекладі з грец. означає

"воїн", "військова справа". Мистецтво ведення суперечок називається еристика. У ті часи

Вона була сферою застосування софістики. Цим мистецтвам Сократ протиставляв

Діалектику - мистецтво ведення бесіди, метою якої було досягнення істинного знання.

Майстер еристики або софістики, як правило, за будь-яку ціну намагався відстояти свою

Позицію і заперечити іншу думку. При цьому він не дуже турбувався про те, чи будуть його

Положення виражати істину. Саме тому Ерид – заступниць суперечки – було дві. Одна

Охороняла конструктивну (діалектичну) суперечку, метою якої було досягнення істини, а

Друга – конфліктну (еристичну), в якій головним було здобуття перемоги над

Супротивником.

Зазвичай Сократ починав свої бесіди з того, що за допомогою майстерних запитань

Заганяв супротивника в глухий кут. Предметом розмови часто виступали на перший погляд

Нескладні проблеми, в яких софісти вважали себе знавцями. Однак протягом бесіди

Виявлялись суперечності в їхніх поглядах. Після цього Сократ підключав маєвтику

(мистецтво повитухи), коли шляхом запитань та відповідей співрозмовники намагалися

Дійти до істини.

Як зазначалось вище, софісти теж приділяли увагу мистецтву ставити запитання та

давати відповіді. Більше того, вони виділили такі запитання, будь-яка відповідь на які

неминуче веде до пастки (Наприклад: "Чи перестав ти бити свого батька?"). При відповідях

на запитання співрозмовника софіст прагнув не суперечити самому собі, а інших людей,

Навпаки, завести у глухий кут. Сократ же у своїх бесідах виходив з того, що не можна

Поиск по сайту: