Насамперед від естетичної сутності язицької ораторського мистецтва. Вишуканість виразу

Думки часто суперечила простоті тих істин, які прагнули донести до слухачів (згадаємо

Євангельське "Блаженні вбогі духом...").

Одним з найвідоміших апологетів християнства був Квінт Септимій Флоренс

Тертуліан (приблизно 160-220 pp.). Народився він у Північній Африці - у Карфагені. На

Становлення його поглядів суттєво вплинули твори Сенеки та Цицерона. Причому не лише

Своїм змістом, але й способом викладу матеріалу. Він був відомим судовим оратором у

Римі. Християнство Тертуліан прийняв, коли йому було 35 років, і після цього повернувся

На батьківщину.

У своїх проповідях нового віровчення Тертуліан взагалі заперечує розум і замінює

його парадоксальним містичним чуттям і співпереживанням:

"Розіп'ятий Син Божий - не соромно, бо саме це викликає сором. І вмер Син Божий -

це цілком достовірно, бо безглуздо. А похований, він воскрес - це вірно, бо _______неможливо".

Сучасник Тертуліана Климент Олександрійський (приблизно 150-215 рр.) намагався

зблизити античну філософію і християнське віровчення:

"...від віри вона не відволікає нас... навпаки, ми захищаємось філософією як деяким

Міцним заслоном, відкриваючи в ній деякого союзника, разом з яким і обґрунтовуємо потім

нашу віру". "Положення філософів містять істину, але лише так, як горіхова скорлупа

містить поживне зерно".

Тобто філософія може бути тільки пропедевтикою до християнства.

На відміну від Климента Тертуліан весь час підкреслює провалля між вірою і

філософією. Відомий його принцип формулюється таким чином: "Вірую, бо абсурдно!"

Формування церкви - це важливий період у розвитку християнської ораторського

Мистецтва. Саме в цей час у церкву приходять люди знатні, багаті й освічені. Відтепер

Проповідь розглядається вже не тільки як результат божественного натхнення, але й як

Наслідок високої майстерності та знання. Зокрема, так вважав Ориген (III ст. н. е.), який

Вказував на необхідність спеціальної підготовки проповідника. Правда, пізніше у VI ст.

Філософські погляди Оригена було визнані єретичними.

Однією з цікавих постатей останнього століття античної ораторського мистецтва є

Постать Лібанія або Ліванія (314-393 рр. н. е.), визнаного язицького ритора та граматика з

Антиохії. Майстерність Лібанія наслідували імператор Юліан, а також його учні Василій

Великий, Григорій Богослов та Іоан Златоуст, які згодом прийняли християнство. Всього

Відомі імена 134 учнів Лібанія.

Передусім Лібаній був учителем ораторського мистецтва. Слід відмітити також, що

він був противником "беззмістовного" красномовства, тобто красномовства заради нього

Самого. Його доробок нараховує чимало декламацій. З них можна побачити, що в

Риторичних школах пізньої античності, окрім надання загальноосвітніх знань з різних

Дисциплін, в учнях формувались навички композиційної побудови промови та знаходження

Поиск по сайту: