Вопрос 13.Значення ораторського мистецтва в діяльності медичного працівника

Мовна культура є важливим складником особистостi лiкаря. Вiд мистецтва мовного спiлкування суттєво залежать результати лiкування. Медична практика доводить, що слово i ранить, i лiкує, словом можна вбити, словом можна врятувати. Тому лiкар насамперед повинен володiти культурою конструктивного дiалогу (i полiлогу). Крiм того, лiкар - це не вузький спецiалiст, що займається тiльки лiкуванням i профiлактикою хвороб, а й вихователь своїх пацiєнтiв i колег, й органiзатор охорони здоров”я, й суспiльний дiяч, й науковець. Отже, йому також треба вмiти вести розгорнутий монолог (доповiдь, лекцiю тощо) з фахової проблематики, бесiду на будь-яку тему з кола зацiкавлень культурної людини. Все це вимагає подальшого удосконалення пiд час навчання у вищiй школi комунiкативних умiнь i навичок майбутнього лiкаря.

Важливе значення для лiкаря має вивчення теми “Культура усномовного мiжособистiсного спiлкування”, адже мiжособистiсне спiлкування, найчастiше дiалогiчне, - обов”язковий компонент професiйної медичної дiяльностi, воно суттєво визначає тi взаємини, якi з самого початку налагоджуються мiж лiкарем i його пацiєнтом, сприяють становленню таких необхiдних довiрчих взаємин. Мовна поведiнка медика великою мiрою впливає на хворого, його орiєнтацiю, психологiчну установку, його реакцiю на свою хворобу, а отже, i на її перебiг, успiхи профiлактики i лiкування. У мовленнi, як в дзеркалi, вiдображається людина, її культура, душевнi якостi, тому лiкаревi треба слiдкувати не тiльки за тим, що вiн говорить, а й як говорить.

майбутня професiйна дiяльнiсть лiкаря передбачає умiння переконувати партнерiв по спiлкуванню (колег - на нарадах, пацiєнтiв та їхнiх родичiв - на прийомах), володiти основами ораторського мистецтва

Видiлимо типовi мовнi помилки, якi властивi мовленню медикiв i потребують негайного виправлення.

Порушення орфоепiчних норм: 1) м’яка або пом’якшена вимова шиплячих звукiв: чьас, чьорний, жьування (треба: час, чорний, жування); 2) редукована вимова ненаголошених голосних звукiв: г а л а ва, а к а стенiння (треба: голова, о к о стенiння); 3) вживання фрикативного г замiсть проривного ґ: грунтовний, гангрена, грип (треба: ґрунтовний, ґангрена, ґрип); 4) вимова африкат дз i дж як окремих звукiв д i з, д i ж: д-зьоб, гуд-зик, дослiд-ження, народ-ження, поход-ження, д-жгут (треба: дз ьоб, гу дз ик, дослi дж ення, наро дж ений, похо дж ення, дж гут); 5) виникнення немилозвучних звукосполучень через недотримання чергування прийменникiв i префiксiв у-в, з-iз-зi, сполучникiв i-й-та, нiж-анiж, одначе-однак, часток б-би, ж-же тощо.

Порушення норм наголошування: 1) в iменниках на -iя: амнезiя, дистрофiя, ветеринарiя, наркоманiя, дозиметрiя, електрокардіографія, рентгенографія, рентгенометрія (треба: амнезiя, дистрофiя, ветеринарiя, наркоманiя, дозиметрiя, електрокардіографія, рентгенографія, рентгенометрія); 2) в iнших iменниках: завдання, випадок, ненависть, медикамент, диспансер, бюлетень, кишка, бородавка, вугор, кропива, сантиметр, алкоголь, сеча, феномен (треба: завдання, випадок, ненависть, медикамент, диспансер, бюлетень, кишка, бородавка, вугор, кропива, сантиметр, алкоголь, сеча, феномен); 3) у прикментниках: корисний, новий, близький, тонкий, текстовий, фаховий, сечовий, податковий, черговий (треба:корисний, новий, близький, тонкий, текстовий, фаховий, сечовий, податковий, черговий); 4) у числiвниках: одинадцять, чотирнадцять (треба: одинадцять, чотирнадцять); 5) у дiєсловах: вiзьму, кажу, роблю, iдемо, йдете, пiде, пiдуть, повернеться, знайдеться, було, взяла, несла, принесла, прийду, пишу (треба: вiзьму, кажу, роблю, iдемо, йдете, пiде, пiдемо, пiдуть, повернеться, знайдеться, було, взяла, несла, принесла, прийду, пишу).

Порушення лексичних норм: 1) вживання русизмiв, кальок: багаточисельний (укр. численний), бедро (укр. стегно), благоприємний (сприятливий, добрий) тощо

Порушення норм словотворення найчастiше вiдбувається при твореннi ступенiв порiвняння прикметникiв: бiльш авторитетнiший, бiльш вiдомiший, самий найкращий (треба: бiльш авторитетний, бiльш вiдомий, найкращий), бiльш хворий, бiльш досвiдчений (прикметники “хворий”, “досвiдчений” не мають ступенiв порiвняння).

Порушення морфологiчних норм: 1) надмiрна замiна при звертаннi форм кличного вiдмiнка формами називного: шановний лiкар, пане Василь, панi Надiя, добродiй Хмелiвський, Олег Iванович, Орися Антонiвна (треба: шановний лiкарю, пане Василю, панi Надiє, добродiю Хмелiвський, Олеже (Олегу) Iвановичу, Орисю Антонiвно); 2) надмiрне використання у давальному вiдмiнку однини iменникiв чоловiчого роду другої вiдмiни закiнчення -у (-ю) замiсть -овi, -евi (-євi): головному лiкарю Ващенку Григорiю Семеновичу (варто спочатку вживати закiнчення -овi, -евi (-євi), потiм чергувати iз закiнченнями -у (-ю): головном у лiкар евi Ващенк у Григорi євi Семенович у; 3) при вiдмiнюваннi iменникiв бiль (чол. рiд), нежить (чол. рiд) - у зв’язку з тим, що помилково визначають рiд (переважно трактують цi слова як iменники жiночого роду); 4) коли визначають форми родового вiдмiнка однини iменникiв чоловiчого роду другої вiдмiни у словах: лiкар, профiлакторiй, кашель, вiрус, шлунок, поперек, бюлетень тощо (часто вживають такi форми: лiкара, профiлакторiя, кашля, вiруса, шлунку, поперека, бюлетня; нинi правильними вважаються такi форми родового вiдмiнка: лiкаря, профiлакторiю, кашлю, вiрусу, шлунка, попереку, бюлетеня).

Порушення синтаксичних норм: 1) надуживання конструкцiями з прийменником по: лiкар по фаху, +9 градусів по Цельсiю, по припущенню, по лiкарському припису, по годинах, по методу, проректор по навчальнiй роботi, заняття по анатомiї, матерiали по питаннях екологiї, по темi, називати по iменi, по мiрi чого, заходи по виконанню, семiнар по полiпшенню навчального процесу, зауваження по цiй книжцi, рада по захисту дисертацiй, вiдпустка по хворобi, лiкар по шкiрних хворобах, старший по вiку, повiдомити по телефону (треба: лiкар за фахом, +9 градусів за Цельсiєм, за припущенням, за лiкарським приписом, за годинами, за методом, проректор з навчальної роботи, заняття з анатомiї, матерiали з питань екологiї, на тему, називати на iм’я, у мiру чого, заходи щодо (до, для) виконання, семiнар щодо полiпшення навчального процесу, зауваження до цiєї книжки, рада для (із)захисту дисертацiй, вiдпустка через хворобу (у зв’язку з хворобою), лiкар шкiрних хвороб, старший вiком, повiдомити телефоном; 2) неправильна сполучуванiсть слiв у деяких синтаксичних конструкцiях: хворiти грипом (правильно: хворiти на грип), важкий хворий, психiчний хворий (правильно: важко хворий, психiчно хворий), згiдно припису лiкаря, у вiдповiдностi до припису лiкаря (треба: згiдно з приписом лiкаря, вiдповiдно до припису лiкаря), завiдувач вiддiленням (треба: завiдувач вiддiлення, завiдуючий вiддiленням), у значнiй мiрi (треба: значною мiрою), у залежностi вiд чого (треба: залежно вiд чого); 3) вживання плеонастичних зворотiв: захисний iмунiтет (слово “iмунiтет” має у значеннi сему “захист”), кардіограма серця (значення слова “кадіограма” має сему “серце”), найважливiша глобальна проблема (усi глобальнi проблеми важливi), у березнi мiсяцi (значення слова “березень” вже має сему “мiсяць”), своя автобiографiя (у слово “автобiографiя” входить сема “своя”); 4) поєднання в одному реченнi кiлькох вiддiєслiвних iменникiв: Метою цього дослiдження є вивчення застосування методiв стимуляцiї серця (треба деякi такi iменники замiнювати iнфiнiтивом, iменниками-синонiмами: Метою цiєї роботи є вивчити застосування методiв стимуляцiї серця); 5) перенавантаження наукових текстiв дiєслiвними формами на -ться, -ся, що створює враження повної безособовостi твору: дослiджується проблема, розглядається перебiг захворювання, описується модель, гiпотеза вiдкидається, увага зосереджується, явище зумовлюється дiєю, акцентувалася увага, дослiджувалися аспекти (треба вiддавати перевагу конструкцiям на -но, -то, iншим формам дiєслiв).

Поиск по сайту: