|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Думки щодо особливостей знака були висловлені Дж. Локком, Т. Гоббсом, Г. ЛейбніцемЯк певна наука семіотика виникає наприкінці XIX - початку XX ст. і розвивається Двома напрямами. Перший напрям представляють американські філософи й логіки Ч. С. Пірс (1839- Та Ч. У. Морріс (1901-1978). Зокрема, у 1938 р. вийшла друком праця Ч. У. Морріса "Основи теорії знаків", яка була першим систематичним викладом семіотики. Ч. Морріс поділив семіотику на такі розділи: • семантика - вчення про відношення знаків до їх об'єктів; • синтактика - вчення про відношення між знаками; • прагматика - вчення про відношення знаків до інтерпретаторів, тобто тих, хто Користується знаковими системами. Крім того, важливим є виділення двох типів значень знака: • предметного; • смислового. Предметне значення - це той об'єкт, який позначається даним знаком. Смислове значення - це сукупність суттєвих рис і властивостей предмета, який Позначається даним знаком. Другий напрям розвитку семіотики був започаткований швейцарським лінгвістом Ф. де Сосюром (1857-1913). У роботі "Курс загальної лінвістики" (вона була впорядкована за Конспектами тих лекцій із загального мовознавства, що читав Ф. де Сосюр у Женевському Університеті в 1906-1907, 1908-1909, 1910-1911 рр., та його особистими записами) Накреслювався проект семіології як науки, що вивчає життя знаків у житті суспільства. Лінгвістика є лише частиною цієї науки. Вона вивчає мову як певну знакову систему. Швейцарський лінгвіст пропонує для уникнення двозначностей замість термінів "поняття" та "акустичний образ" використовувати відповідно терміни: • позначене (сигніфікат); • позначення (сигніфікант). Позначене - це змістовий бік мовного знака. Позначення - це формальний бік Мовного знака. Саме таке розрізнення двох боків у знака суттєво вплинуло на розвиток Лінгвістичної риторики. У деяких концепціях цього напряму замість термінів "позначене/позначення" використовуються терміни "зміст/вираз". Крім того, Ф. де Сосюр встановив два принципи лінгвістичного знака: • довільність зв'язку між позначеним і позначенням; • лінійний характер позначення. Як було відмічено вище, саме становлення семіотики, центральним _______поняттям якої є Поняття знака, та її міждисциплінарний характер суттєво вплинули на формування неориторики. Відповідно, саму неориторику інколи тлумачать досить широко: "Всього за десятиліття ораторське мистецтво, викладання якої в європейських Університетах було остаточно згорнуто до кінця XIX ст., перетворилась у міжнародний... та Міждисциплінарний науковий напрям, що зорієнтований на інтеграцію лінгвістики, Семіотики, герменевтики та текстології. Займаючись аналізом дискурсивних (мовленнєвих) Практик, які утворюють експериментальне поле семантичних досліджень, які мають справу З процесами породження і функціонування смислу, ораторське мистецтво висвітлила ту Обставину, що центральною проблемою гуманітарного знання стала проблема сигніфікації як соціального та культурного феномена". Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |