Лише правила, яких повинен дотримуватись оратор, справедливо наголошуючи на тому, що

"...ритори, які писали про цю науку з особливою ретельністю та точністю, ніколи не

були великими ораторами".

Своє завдання Квінтіліан вбачає в тому, щоб надати майбутньому оратору такі

Настанови, виконання яких сприятиме його формуванню. Він пише про те, що ці правила є

Насамперед наслідком досвіду та спостережень.

Розглядаючи розділи ораторського мистецтва, вчитель красномовства особливу

Увагу приділяє третій частині - словесному _______вираженню (елокуції). На його думку, саме це

Відрізняє справжнього оратора серед інших людей, адже ораторське мистецтво у його

визначенні - це "наука говорити витончено":

"бути красномовним є нічим іншим, як виражати словом все те, що розумом

Охоплене, і повідомляти це слухачам: без цього всі вищенаведені правила не принесуть

ніякої користі.".

Проте він також зауважує, що в жодному разі не можна віддавати перевагу тільки

Відбору слів, через те що слова слугують насамперед для того, щоб виражати думки.

У розділі про елокуцію Квінтіліан докладно пише про ясність, прикрашання

Промови, тропи, фігури тощо. При цьому він намагається чітко відрізнити тропи від фігур.

На його думку, троп - це використання слів у непрямому значенні для краси промови.

Фігура - це мовленнєвий зворот, що відступає від загальноприйнятого виразу думки. Тут

Можуть використовуватись слова у прямому значенні й у звичайному порядку в реченні.

Тоді як у тропах одні слова замінюються іншими.

Взагалі погляди Квінтіліана на риторику символізують суттєві зміни в розумінні цієї

Дисципліни. Насамперед, відтепер ораторське мистецтво тлумачиться вже не як мистецтво

Переконання, а як мистецтво говорити витончено. Тобто покликання оратора полягає вже не

В оволодінні душами багатьох людей через аргументовану промову, а в створенні

Прекрасної форми для своїх думок, що під силу оцінити тільки знавцю. Таким чином,

Ораторське мистецтво зрештою стає засобом дарувати естетичну насолоду й зближується з

Художньою літературою. Подальша діяльність риторів здебільшого якраз і була спрямована

На ретельне вивчення й систематизацію фігур думки та фігур мовлення.

Зі становленням Римської імперії сферою застосування ораторського мистецтва

Перестає бути форум, вирій політичної боротьби; в нових суспільних умовах середовищем

Формування майбутніх ораторів стає школа.

К.Тацит про причини занепаду латинського красномовства

Відомий давньоримський історик Корнелій Тацит (приблизно 58-117 рр. н. е.) у

своєму творі "Діалог про ораторів" замислюється над питаннями про долю латинського

Красномовства, про місце ораторського мистецтва в житті суспільства. У період написання

Цієї праці Тацит ще не був істориком, він був політиком.

"Діалог про ораторів" написаний у традиційній формі, якої дотримувався Цицерон у

Своїх творах. Тацит визнавав і цінував ораторське мистецтво Цицерона, проте не

Поиск по сайту: