Оволодіти в процесі навчання. Мистецтво створення промов визначається ним як філософія

Звичайно, таке розуміння філософії відрізняється від розуміння філософії Сократом і

Платоном. У житті доводиться мати справу не з істинами, а з думками, отже

Мислеспоглядальна філософія була не зовсім доречною для практичного життя. Тому

Ісократ зосереджується більше на мистецтві слова. Адже для переконання аудиторії слід

Бути принаймні зрозумілим для більшості. Саме в школі Ісократа і з'являється таке поняття,

як "думка більшості". Щоб виступ оратора був успішний, потрібно завоювати "думку

більшості", тобто вловити настрій аудиторії, встановити з нею контакт і тим самим знайти

Схвалення своєї промови. Якраз ці ідеї і пов'язують школу Ісократа з практикою

Софістичного навчання.

Однак він, на відміну від софістів, наполягав на моральних аспектах ораторського

Мистецтва.

Слід зазначити, що сам Ісократ не виголошував промови публічно, він навчав інших.

Звичайно, така ситуація була неординарною і стала предметом глузувань. Як свідчать

Джерела, коли Ісократа запитували, як це він, сам нездатний виголошувати промови, навчає

Інших, він відповідав, що гострильний камінь не може різати, проте робить залізо гострим.

Ораторське мистецтво стояла в центрі освітньої системи Ісократа. Елементи інших

Знань були тільки підготовкою до неї. Однак оратор повинний знати й інші предмети

(історію, міфологію, математику, астрономію тощо), адже невідомо на яку тему йому

Доведеться виступати.

Ісократ удосконалив риторичну теорію. В його школі були вироблені основні

принципи композиції ораторської промови, яка повинна містити такі частини:

1) вступ, метою якого є привертання уваги й прихильності аудиторії;

2) виклад предмета виступу з усією переконливістю;

3) спростування положень противника з аргументацією на користь власних;

Завершення, яке підводить підсумок всьому, що було сказане. Ідеалом в школі

Ісократа було мовлення легке та вишукане, яке проста людина зрозуміє, а фахівець оцінить.

Риторика Аристотеля

Врахувавши досягнення попередників, Аристотель запропонував систему вимог до

Поетичного твору, до ораторської (античної) прози.

Риторичне вчення Аристотеля викладене у двох трактатах: "Риторика", або "Про

мистецтво риторики", що складається з трьох книг, і "Поетика". Аристотель вважав, що

Коріння насолоди, яку одержуємо від оратора, не в чуттєвому задоволенні від словесної гри

Оратора, а в пізнавальних та інтелектуальних потребах. Те, що говоримо, має бути

Розрахованим на слухача і сказано правильно і до того ж несподівано. Оцінюючи риторику

З погляду логіки, Аристотель вважав головним у риториці пошук доказів, способів

Переконань. Для цього необхідно навчитися складати переконливі висновки – ентимеми,

Або риторичні силогізми. Вирішальними у цьому ланцюжку пошуків є діалектика (рух

Поиск по сайту: