Одна й та сама думка, але виражена по-різному, чи декілька різних думок. С. Поварнін

Наводить приклад подібного прийому і пропонує читачам самостійно встановити кількість

доводів:

"Теза: "Бог існує". Доведення: "У нашому дусі існує безпосередня впевненість у Бозі.

Ми не можемо думати про світ, не можемо думати про самих себе без того, щоб мимоволі з

Цим не поєднувалась і думка про Бога. Через все видиме й скінченне наші думки прямують

До вищого, невидимого, нескінченного, й їх рух не заспокоюється раніше, ніж вони

Досягають своєї мети. Ми за необхідністю повинні думати про Бога. Усвідомлення Бога є

Настільки ж суттєвим елементом нашого духу, як світо усвідомлення й самоусвідомлення і

т. ін., і т. ін.".

Слід підкреслити, що в підготовлених аудиторіях використання вищезазначених

Прийомів навряд чи буде викликати симпатії до оратора.

Краса - це здатність промови досягати естетичного ефекту.

В історії ораторського мистецтва існували думки про те, що краса промови є

самоцінною категорією. Сама ораторське мистецтво в такому разі зводилась до "мистецтва

прикрашання". Для цього створювались та вдосконалювались системи різноманітних

Засобів прикрашання, тобто риторичних фігур. У середньовічних ораторське мистецтвох

Кількість фігур перевищувала 200. На сьогоднішній день треба відзначити, що завданням

Елокуції як розділу ораторського мистецтва не є самоцінна розробка засобів виразності.

Використання фігур для виклику естетичних переживань характеризує насамперед художні

Тексти. Метою ораторської промови є переконання аудиторії, тому вибір засобів виразності

Повинен керуватися цією загальною настановою. Тому застосування фігур в ораторській

Практиці покликане привертати увагу слухачів. Виразна промова примушує аудиторію

Уважніше слідкувати за тим, що говорить оратор. Докладніше про основні засоби

Виразності мова піде у підрозділах 4.2 і 4.3.

Доречність передбачає насамперед вибір оратором форми мовленнєвого впливу.

Форми мовленнєвого впливу

Взагалі розрізняють дві форми мовленнєвого впливу:

• пряма форма мовленнєвого впливу;

• непряма форма мовленнєвого впливу.

У сучасній лінгвістиці та філософії мови розрізнення між ними виражається у виборі

Прямих чи непрямих мовленнєвих актів.

Останнім часом непрямі форми комунікації привертають до себе все більшу увагу

дослідників. Зокрема висловлюються думки про те, що:

"...людина звертається до прямої комунікації тільки у випадку, коли засоби непрямої

Комунікації виявляються менш ефективними й економними для досягнення комунікативних

цілей".

Вибір прямої чи непрямої форми впливу передбачає врахування двох основних

Проблем: проблеми щирості та проблеми ефективності висловлювання.

Пряма форма мовленнєвого впливу - це таке використання оратором мовних виразів,

Коли він має на увазі лише їх буквальне значення, лише те, що він говорить.

Поиск по сайту: