ВИДИ ТКАНИН. РЕГЕНЕРАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РІЗНИХ ТКАНИН

Тканина - це жива система, яка складається з клітин і міжклітинної речовини, що має загальний розвиток і виконує певну функцію.

За будовою, функцією та розвитком розрізняють таки види тканин: І.- епітеліальну, 2.- сполучну, 3.- м'язову, 4.- нервову.

1. Епітеліальні тканини розташовуються у вигляді суцільних скупчень, переважно пластів, які покривають зовнішні поверхні та внутрішні порожнисті органи. З поверхневим розташуванням епітеліальних тканин пов'язані захисна і обмінна функції та регенераційна здатність. В епітеліальній тканині немає кровоносних судин, а живлення її відбувається за рахунок глибше розміщених судин сполучних тканин. За формою вони бувають плоскими, кубічними і циліндричними. Розрізняють наступні види епітелію:

а) плоский одношаровий епітелій,

б) кубічний одношаровий епітелій,

в) циліндричний епітелій,

г) війчастий епітелій,

д) багатошаровий епітелій,

ж) судинний епітелій.

2. Сполучні тканини або опорно-трофічні. Не мають зв'язку і зовнішнім середовищем. Характерною особливістю цієї тканини є наявність між клітинами сильно розвинутої міжклітинної речовини. Вона може бути рідкою (плазма і рові), драглистою та волокнистою (колагенові, еластичні волокна волокнистої сполучної тканини). Розрізняють наступні види сполучних тканин:

- пухка волокниста сполучна тканина - утворює сполучно-тканинний шар слизових і серозних оболонок, заповнює прошарки між органами і знаходиться в товщі органів. Виконує опорну, трофічну та захисну функцію. Різновидом її г жирова тканина.

- ретикулярна тканина складається з розгалужених клітин зірчастої форми, які взаємно пов'язуються за допомогою ретикулінових волокон. Утворює основу червоного кісткового мозку, що виконує функцію кровотворення.

- щільна волокниста сполучна тканина має велику кількість колагенових волокон, які утворюють упорядковано розташовані міцні пучки. В одних органах вони переплітаються (шкіра, білкова оболонка ока), а в інших розташовується паралельно відповідно до напрямку дії розтягуючих сил (зв'язки).

- хрящова тканина утворена зі щільної та пружної міжклітинної речовини. Залежно від будови міжклітинної речовини розрізняють три види хрящової тканини: волокниста, еластична, гіалінова. Прикладами волокнистого хряща є міжхребцеві диски, еластичного-вушна раковина, гіалінового- суглобові хрящі. Хрящі не мають кровоносних судин. Живлення, ріст та регенерація їх відбувається за рахунок поверхневої пластинки - охрястя. Воно утворене з різновиду иолокнистої сполучної тканини, що має мезенхімні елементи, судини, і нервові закінчення.

- кісткова тканина складається з основної міжклітинної речовини - осеомукоїду, пучків колагенових волокон і невеликої кількості клітинних елементів, які взаємно пов'язані відростками. Колагенові волокна розташовані впорядковано, внаслідок чого утворюються кісткові пластинки. Пластин­часта будова зміцнює кісткову тканину, яка є основою кісток. За винятком суглобових поверхонь, покритих хрящами, кістки оповиті сполучнотканинною оболонкою - окистям.

3. М'язові тканини належать до групи збудливих тканин. Процес збудження виявляється в них специфічною реакцією - скороченням. Скоротлива здатність м'язових елементів зале­жить від особливих органоїдів - міофібрил, що мають форму ниток, розташованих у м'язовій цитоплазмі. Кожна міофібрила складається з часточок - протофібрил, які побудовані з видовжених макромолекул білків - міозину і актину.

Різновиди м'язових тканин: посмугована м'язова тканина - на мікроскопічних препаратах якої спостерігаються чергу­вання світлих і темних смуг; гладенька м'язова тканина, що не має поперечної смугастості, м'язова тканина серця.

4. Нервова тканина має складну будову. Основним структур­ним і функціональним елементом нервової тканини є нервова клітина з відростками - нейрон. Нейрони мають виняткову властивість - утворюють численні контакти, що служать для передачі збудження з одного нейрона на інші. Місця цих контактів мають назву синапси. Нейрони дуже різноманітні за своєю будовою, Найтиповішою є модель нейрона, якій властивий один довгий відросток - нейрон або аксон і численні розгалужені короткі відростки - дендрити. Нервова клітина є організаційним центром нейрона і називається його тілом. У ній відбуваються найскладніші процеси, пов'язані з обробкою інформації.

Регенерація - утворення замість пошкодженої частини організму нової. Регенерація буває фізіологічною (послідовне обновлення складових частин організму в процесі їх життєвої діяльності, або регенеративною (здійснюється зразу ж після пошкодження).

Регенерацію поділяють на три періоди:

а) закриття рани та зміни, зв'язані з пошкодженням,

б) закладка новостворених структур,

в) подальший ріст і диференціювання тканин.

Закриття рани здійснюється в першу чергу в результаті виникнення кров'яного згустку або пробки з лейкоцитів. Наступний період характеризується закладкою основних рис організації регенеруючих органів. В зв'язку з цим також проходить часткове зруйнування старих структур. Клітини, що входять до складу, якщо вони не загинули, гублять особ­ливості, властивості їх стійкому стану та приймають ознаки, які притаманні молодим клітинам, які приймають активну участь в процесі розвитку* Клітини приймають округлу форму - кругле ядро з округлим ядерцем. В цілому цей комплекс змін може бути названий активізацією клітин. Акти- нповані клітини починають ділитись, що призводить до збіль­шення їх кількості. Крім того значну роль в активізації відіграє переміщення цих клітин в ділянку утворення нових структур.

В третьому періоді регенерації спостерігається ріст по новому створених частин і диференціювання всіх недостаючих структур. Ріст проходить за рахунок розмноження клітин, так і за рахунок < тіюрення ендоплазматичних структур і гіпертрофії клітин.

Характерна особливість регенеруючих клітин - це активація, перехід у стан, коли вони спроможні до гіерег- норення, і водночас не втрачають повністю ознак спеціа­лізації. Регенераційна гіпертрофія є також у більшості внутрішніх органів: печінки, селезінки, яєчників, залоз - щитоподібній, слинній та підшлунковій.

Часто доводиться стикатися з недосконалою регенерацією»(к> порушенням регенеративного процесу. Створення умов для усунення такого виду порушень є одним із важливих завдань медицини. Розроблені прийоми різних трансплантантів.

ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ

Твердий скелет людини складається більш ніж з 200 кісток, і яких 95 - парні кістки. Скелет важить 5-6 кг., складає у чоловіків - 10%, а у жінок 8,5% від загальної ваги тіла. Скелет людини виконує такі функції: опори, руху, захисту, обміну речовин і кровотворення.

В залежності від форми кістки поділяються на плоскі, довгі пі короткі, трубчасті, змішані.

До довгих кісток відносяться довгі трубчасті кістки кінцівок, які складаються з середньої частини - тіла (діафіз) і а двох потовщених кінців - верхнього та нижнього (епіфізів). V дитячому віці між діафізом і епіфізом міститься хрящ - мегафіз, за рахунок якого відбувається ріст кістки.

Кожна кістка - це окремий орган. Механічні властивості кістки визначає кісткова тканина. Однак складовим компонентом є також кістковий мозок, сполучнотканинна оболонка окістя - судини і нерви.

Всі сполучення кісток поділяються на два основні види:

- несуглобові сполучення,

- суглобові сполучення або суглоби.

Несуглобові сполучення за характером речовини, що їх сполучає розрізняють:

- синдесмоз - щільна сполучна тканина (шви, мембрани, зв'язки),

-синхондроз - хрящі (сполучення тіл хребців),

-синостоз - кісткова тканина,

Більшість кісток з'єднані між собою за допомогою суглобів. У кожному суглобі є три основних елементи - суглобова по­верхня, вкрита хрящем, суглобова сумка, що герметично зак­риває суглоб і скріплює його, га суглобова порожнина, в якій знаходиться синовіальна рідина, що виконує роль мастила, сприяє вільному ковзанню суглобових поверхонь кісток.

ІІри визначенні рухів у суглобах умовно проводять три осі:

- поперечну (навкруг неї відбувається згинання і розгинання),

- сагітальну (відведення та приведення),

- вертикальну, (колові рухи - обертання).

За формою суглоби поділяються на:

- кулясті, еліпсоподібні, сідлоподібні, блокоподібні,

У скелеті людини розрізняють такі відділи: скелет голови

5. череп; скелет тулуба, скелет верхніх кінцівок, скелет

нижніх кінцівок.

Скелет голови - череп (рис.З) складається з великої кількості, з'єднаних між собою, парних і непарних кісток. Парні кістки - тім'яна, скронева, слізна, нижня носова раковина, піднебінна, верхня щелепа, клиноподібна, решітчаста, під'язикова кістка, леміш. Череп поділяється на два відділи: мозковий та лицевий. До кісток мозкового черепа відносяться: лобова кістка, тім'яна, потилична, скронева, клиноподібна та решітчаста кістки. В черепі прийнято розпізнати склепіння та основу.

До лицевого відділу відносяться: носова кістка, слізна кістка - лежить в передній частині внутрішньої стінки орбіти, піднебінна - входить до складу твердого піднебіння, леміш - входить до складу носової перетинки, продовжуючись у м'якій частині носа у вигляді хрящової пластинки. Під'язикова кістка міститься між нижньою щелепою та щи­топодібним хрящем гортані і оточена м'язами шиї.

1- лобова,

2- тім'яна,

3- скронева,

4- клиноподібна,

5- решітчаста,

6- носова,

7- верхня щелепа,

8- сльозна,

9- вилична,

10 - нижня щелепа

Рис. З

Через численні отвори черепа проходять кровоносні судини, черепно-мозкові нерви.

При травмах черепа можуть пошкоджуватись нерви та судини, мозкова речовина, спостерігається кровотеча з вух, носа, очей. Усі кістки черепа, крім нижньої щелепи, з'єднуються за допомогою швів. Нижня щелепа з'єднується зі скроневими кістками парним скронево-щелепним суглобом, в якому можливі рухи у трьох площинах.

До складу скелету тулуба хребетний стовп, скелет грудної клітки: груднина та 12 пар ребер. Хребет складається з 33-34 хребців.

Відділи хребта: шийний - 7 хребців, грудний - 12 хребців, поперековий - 5 хребців, крижовий - 5, куприковий - 4-5 хребців. Хребець складається з тіла і дуги, що разом обмежують хреб­цевий отвір. Від дуги відходять сім відростків: 2 верхні і 2 нижні - суглобові, 2 поперечні та один непарний - остистий відросток.

Хребці сполучаються між собою за допомогою міжхребцевих дисків та суглобових відростків. Хребцеві отвори хребців утворюють хребтовий канал, в якому знаходиться спинний мозок та його оболонки. Хребет новонародженого майже прямий. По мірі розвитку дитини утворюються вигини хребта. Розрізняють два вигини вперед - шийний та поперековий - лордози; два вигини назад - грудний і крижовий - кифози. Ці вигини виникають в наслідок вертикального положення людини і послаблюють струс голови і тулуба при ходьбі, бігу, стрибках

Груднина - плоска кістка, складається з ручки, тіла та мечо подібного відростка.

Ребра - плоскі вигнуті кістки. Розрізняють ребра справжні несправжні та коливні. Ребро складається з кісткової частини та хряща. Своїми задніми кінцями ребра з'єднуються тілами хребців та їх поперечними відростками. Передні кінці 7 верхніх ребер своїми хрящами сполучаються з грудниною, їх умовно називають справжніми. 5 інших ребер з грудниною не сполучаються і їх називають несправжніми. Хрящі УІІ-Х пар ребер утворюють реберну дугу, а ХІ-ХІІ пари ребер передніми кінцями вільно закінчуються у м'язах і називаються коливні

Рис. 4

Груднина, ребра, грудні хр^оці та їх сполучення утворюють скелет грудної клітки, в якій знаходяться важливі внутрішні органи - серце, легені, стравохід ^та ін. Завдяки ритмічним коливан­ням грудної клітки збільшується та зменшується її об'єм - відбу­вається вдих і видих. Величина та форма грудної клітки залежить від віку, статі та індивідуальних особливостей організму.

Скелет верхньої кінцівки (рис. 5) складається з плечового пояса і а скелету вільної верхньої кініки. Плечовий пояс складається і двох парних плоских кісток: ключиці та лопатки.

Скелет вільної верхньої кінцівки поділяється на три відділи - плече, передпліччя та кисть.

Плече складається з плечової кістки. Плечова кістка має на верхньому епіфізі головку, анатомічну шийку, великий і малий гор­бок, далі - звужене місце - хірургічну шийку. На її нижньому епіфізі г бічні шорсткі виступи - надвиростки, вінцева і ліктьова ямки, а нижче їх - блокоподібна суглобова поверхня для зчленування з ліктьовою і променевою кістками, які утворюють передпліччя.

Рис.5

Кістки кисті діляться на кістки зап’ястка (8 кісток, лежачих у два ряди), кістки п'ястка (5 кісток) і фаланги пальців (у великого пальця - 2, у інших пальців - по З фаланги).

Суглоби верхніх кінцівок. Розрняють: плечовий суглоб - згинання, розгинання, відведення та приведення, круговий рух, ліктьовий суглоб - згинання т розгинання, променевозап'ясний суглоб - згинання та ^згинання, круговий рух.

Скелет нижньої кінцівки складається із тазового пояса та скелету вільної нижньої кінцівки Тазовий пояс - крижова кістка, куприк та дві тазові кістки. Тазова кістка представлена трьома кістками; клубовою, лобковою та сідничною. На місці їх з'єднання є кульшова западина, в якій знаходиться головка стегнової кістки.

У клубовій кістці розрізняють і крило, яке має край (гребінь) з передньою верхньою остр і розташованою під нею передньою нижньою остю. Внутрішня поверхня клубової кістки має клубову ямку, зовнішня – сідничні лінії, задня – суглобову поверхню вушко подібної форми для сполучення з крижами.

В лобковій кістці виділяють тіло і дві гілки - нижню і верхню, остання має горбок і гребінь.

У сідничній кістці розрізняють тіло., сідничний горб, ость з великою та малою вирізками по боках, а також гілку, яка сполучається з нижньою гілкою лобкової кістки, обмежуючи разом з нею замкнутий отвір.

Кістки тазового пояса сполучаються між собою за допомогою парного, майже нерухомого крижово-клубового суглоба і лобкового зрощення (симфізу) та скріпляються зв’язками. Жіночий таз ширший та коротший від чоловічого, кісткові виступи в ньому більші згладжені. У жінок малий таз виконує роль пологового каналу.

Скелет вільної нижньої кінцівки включає стегнову кістку, кістки гомілки та стопи. Стегнова кістка є найдовшою кісткою скелета. На її верхній частині є головка, шийка, великий та малий вертлюги, на нижньому епіфізі - два надвиростки, два виростки із суглобовою поверхнею і міжвиросткова ямка. Надколінок (чашка) - це невелика сесамоподібна кісточка, розташована в сухожилку чотириголового м'яза стегна.

Кісток гомілки - дві: товста - великогомілкова і тонка - малогомілкова. Стопа поділяється на передплесно, плесно і фаланги пальців. Кісток передплесни сім: п'яткова, надп'яткова, човноподібна, кубоподібна і гри клиноподібні. Плесно складається з 5 коротких трубчастих кісточок, кожний палець з 3 фаланг (великий з двох).

Скелет вільної нижньої кінцівки має три великих суглоби: кульшовий, колінний, гомілковостопний. Колінний суглоб створений трьома кістками: стегновою, великою гомілковою кісткою та притиснутим спереду надколінником.

Поиск по сайту: