ГОСТРИЙ ХОЛЕЦИСТИТ. ПЕЧІНКОВА КОЛІКА

Гострий холецистит - запалення жовчного міхура.

Етіологія. Вирішальна роль у всіх випадках розвитку холециститу належить інфекції (кишкова паличка, стафілокок, стрептокок). Інфекція у жовчний міхур найчастіше проникає висхідним (із шлунка та кишок) і низхідним (із внутрішньо-печінкових жовчних ходів) шляхами, значно рідше - гематогенним і лімфогенним шляхами.

Симптоми. Виділяють три основні форми холециститу: катаральну, флегмонозну і гангренозну. Гострий холецистит, як правило розпочинається раптово^ Катаральна форма характеризується інтенсивним постійним болем, який локалізується у правому підребір'ї, віддає в праве плече, лопатку, надключичну ділянку. Біль супроводжується нудотою, блюванням. Загальний стан змінюється мало. Характерна болючість при постукуванні по правій реберній дузі.

При прогресуванні процесу розвивається флегмонозний холецистит, що характеризується вираженим больовим синдромом, багаторазовим блюванням, погіршенням загального стану. Температура тіла підвищується до 38-39°С, частота пульсу понад 90 за хв.. Язик сухий, живіт здутий, є ознаки обмеженого перитоніту, часто пальпується збільшений і болючий жовчний міхур.

Іноді при несприятливому перебігові флегмонозний холецистит переходить у гангренозний. При цьому на перший план виступає інтоксикація, а місцеві явища виражені менше. Язик сухий, частота пульсу понад 110 за 1 хв., живіт здутий. Хворі загальмовані, риси обличчя загострені.

Ускладненнями можуть бути абсцес, перитоніт.

Гострий холецистит треба диференціювати з гострим апендицитом, панкреатитом, непрохідністю кишок, перфоративною виразкою шлунку або дванадцятипалої кишки, нирковою колікою.

Невідкладна допомога. Якщо у хворого діагностовано повторний напад печінкової коліки і є впевненість у правильному діагнозі, треба спробувати зняти больовий синдром. Приз­начають холод на живіт, нітрогліцерин (1 табл. під язик), ін'єкції спазмолітичних засобів (атропін, платифілін, но-шпа). Якщо немає ефекту від спазмолітичної терапії і є підозра на гострий холецистит, особливо у хворих з жовтяницею, потрібна термінова госпіталізація у терапевтичний стаціонар. Транспортування на ношах у положенні лежачи.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ - це захворювання, яке зумовлене недостатністю гормону підшлункової залози (інсуліну), внаслідок чого тканини організму втрачають здатність засвоювати глюкозу.

В етіології захворювання значне місце займають запальні процеси, крововиливи, склеротичні зміни у тканині залози.

Причиною цукрового діабету можуть бути гострі розлади психічної сфери, смерть рідні, тривалі душевні травми. Тривале переїдання солодких продуктів, захворювання печінки сприяють розвитку хвороби. В останні роки встановлена теорія неповноцінністі інсулярного апарату.

Симптоми. Загальна слабкість і похудіння внаслідок порушеного засвоєння тканинами вуглеводів, а також підвищеного розладу обміну білків та жирів, збільшення кількості сечі (за добу хворий може виділити до 6-8 л сечі), підвищена спрага та посилений апетит, наявність цукру у сечі, збільшення вмісту цукру у крові. Крім того, спостерігається свербіння шкіри, гнійничкові захворювання (фурункули, карбункули), внаслідок зневоднення і розладів нормального живлення шкіри, а також ранній розвиток атеросклерозу з частими нападами стенокардії та гіпертонічної хвороби.

Перебіг цукрового діабету може ускладнюватись діабетичною (гіперглікемічною) та гіпоклікемічною комами.

Гіперглікемічна кома - це гостре ускладнення цукрового діабету, спричинене токсичною дією кетонових тіл на центральну нервову систему^ зневоднення організму і розвитком ацидозу.

Факторами⁴, що сприяють розвитку коми, є нерозпізнаний цукровий діабет, порушення режиму лікування, недотримання дієти, алкогольна і харчова інтоксикація, припинення введення інсуліну або зниження його дози.

Симптоми. Клінічна картина наростає поступово. Період провісників триває від 12 годин до кількох діб. У цей час хворий скаржиться на кволість, швидку втомлюваність, втрату апетиту. Розвиток коми супроводжується знепритомленням. Шкіра суха, тонус очних яблук знижений, зіниці звужені. Дихання рідке, шумне, у видихуваному повітрі відчувається запах ацетону. Рефлекси знижені. Тони серця глухі, АТ знижений. Визначається болючість при пальпації живота. Печінка збільшена, болюча. Сечовипускання мимовільне. Можливе припинення виділення сечі.

Невідкладна допомога. При перших ознаках коми введення 10-20 од. інсуліну, в/в 500-1000 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Через 2-3 години введення інсуліну підшкірно 15-25 од. Для відновлення кислотно-лужної рівноваги вводять 2% розчин соди 1 л в/в крапельно. При необхідності використовують серцево-судинні препарати.

Госпіталізація термінова у відділення реанімації та інтенсив­ної терапії. Транспортують на носилках у лежачому положенні.

Гіпоглікемічна кома. - симтомоюмплскс, зумовлений різким зниженням рівня глюкози у крові, зменшення засвоєння глюкози тканинами головного мозку.

Цей стан розвивається у хворих з тяжким перебігом інсуліно-залежного цукрового діабету, Провокуючими факторами є передозування інсуліну, недостатнє вживання вуглеводів. Посилена м’язова робота. Інколи розвивається після вживання плкоголю, застосування сульфаніламідних препаратів.

Симптоми. В перебігу розрізняють гіпоглікемічний стан і гіпоглікемічну комуну

Гіпоглікемічний стан проявляється відчуттям внутрішнього Неспокою, слабкістю, втомлюваністю, підвищеною пітливістю, відчуттям голоду, блідістю шкіри, тремтінням рук і ніг, парестезіями кінчика язика, губ, підборіддя, серцебиттям.

Гіпоглікемія розвивається протягом від кількох хвилин до 1 години, а в деяких хворих гостро і раптово, і

При гіпоглікемічній комі спостерігається збудження з судомами. Шкірні покриви вологі. Дихання прискорене, поверхневе. Зіниці розширені, тонус очних яблук збережений.

Невідкладна допомога. При початкових проявах хворому рекомендують терміново випити міцного чаю з достатньою кількістю цукру, з'їсти цукерку, шматочок хліба, булки. Якщо немає ефекту і є виражені ознаки коми, вводять 40-80 мл 40% розчину глюкози в/в і 1 мл 0,1% розчину адреналіну підшкірно.

Госпіталізація термінова у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на носилках у положенні лежачи.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ

Захворювання нирок часто є причиною інвалідності, а іноді і смертності людей молодого віку. Починаючись у дитячому або юнацькому віці, вони своєчасно не розпізнаються, у зв'язку з чим недостатньо лікуються й часто переходять у хронічну форму.

Скарги і ознаки при хворобах сечової системи. Із захворювань органів сечовидільної системи найбільший практичний інтерес мають запальні процеси: нефрит, пієлонефрит, цистит.

Причиною цих хвороб найчастіше є інфекція. Цим хворобам властиві запальні ознаки (слабкість, головний біль, зниження пра­цездатності, порушення сну, пам'яті) і специфічні ознаки (набряки, підвищення АТ, погіршення зору, зміни у сечі, болі у попереку).

Набряки з'являються спочатку на обличчі, а згодом на нижніх кінцівках та інших частинах тіла. Вони є наслідком порушення сечовидільної функції нирок і затримки у тканинах води і солі.

Підвищення артеріального тиску зумовлене ураженням нирок або їх судин, а також порушенням ниркового механізму регуляції артеріального тиску.

Зміни очей. Тривала гіпертонія у хворих хронічним нефритом викликає спазм судин сітківки, що в подальшому приводить до їх склеювання, порушення живлення сітківки. В результаті цього хворі втрачають зір.

Болі локалізуються в поперековій ділянці та по ходу сечовидільних шляхів.

Зміни в сечі пов'язані з порушенням обміну речовин у нирках, що спричиняє розлад їх живлення. Набряки ведуть до зменшення діурезу, а інфекція - до появи гною у сечі. В сечі можуть бути білки, цукор, клітини крові, що в нормі не зустрічаються. Це пов'язано з порушенням видільної функції нирок.

Гострий нефрит. Це інфекційно-алергічне захворювання клубочкового апарату нирок запального характеру. Найчастіше хвороба розвивається після ангіни, скарлатини. Збудник - стрептокок. Часто початок нефриту пов'язують з переохолодженням. Як правило, хвороба починаєтеся гостро із загального нездужання, слабкості, головного болю, ознобу, що супроводжує підвищення температури, тупого ниючого болю у попереці, набряків під очима. У подальшому характерна олігурія (зменшення виділення сечі), розповсюдження набряків на ноги, поперек, погіршення зору внаслідок спазму судин сітківки. Хворі скаржаться на головний біль, задишку, зумовлену перевантаженням серцевого м'язу внаслідок підвищення артеріального тиску. Сеча набуває кольору м'ясних помиїв, тому, що в ній з'являються еритроцити. У важких випадках буває анурія, хоча спостерігаються позиви до сечовипускання. Можливі серцебиття, погір­шення сну, пам'яті, періодичні судоми. При своєчасному лікуванні й дотриманні режиму через декілька тижнів настає видужання.

Лікування. Хворий потребує госпіталізації, суворого ліжкового режиму. Необхідно, щоб приміщення, де знаходиться хворий було сухе, тепле, без протягів. В раціоні різко обмежується використання солі (до 0,5 -1,5 г/добу) та рідини. В перші дні дозволяється вживання соків, варення, манної каші, молока.

У наступні дні, після зменшення набряків та зниження АТ, дієта розширюється за рахунок фруктів, супів, каш, білкових та молочних продуктів. Слід пам'ятати, що хворому заборонено вживати гострі страви, прянощі, жирні та копчені страви. У перші дні хвороби обмежується вживання білкових продуктів, особливо тваринного походження. їжа повинна містити багато вітамінів, особливо аскорбінової кислоти. Потрібно контролювати діурез хворого. При наявності набряків хворий повинен вживати за добу рідини не більше, ніж виділяється її за той же період. Категорично забороняється вживання алкогольних; напоїв. Хворий повинен дотримуватись правил особистої гігієни. Постільна та натільна білизна повинні бути чистими. Гірш підвищеній пітливості необхідно змінювати натільну білизну, обмивати хворого, щоб не виникало гнійничкових ускладнень».

Хворому, який переніс гострий нефрит, забороняється важка фізична праця, переохолодження.

Потрібно пам'ятати, що гострий нефрит - це ускладнення деяких інфекційних хвороб. Тому необхідно санувати вогнища інфекцій, загартовувати організм, займатися спортом.

Гострий пієлонефрит - запалення ниркових мисок. Інфекція - найчастіше кишкова паличка - попадає висхідним шляхом або через кровоносні, лімфатичні судини. Передумовою служать переохолодження та наявність вогнищ інфекції в організмі. Хвороба проявляється високою температурою з ознобом, загальним нездужанням, слабкістю, частим сечовипусканням, головними болями. Сеча каламутна, може містити гній. Хворого турбує нудота, іноді блювота, задишка, серцебиття, підвищення артеріального тиску.

Лікування полягає у призначенні антибактеріальної терапії. Хворого необхідно госпіталізувати. Приміщення повинно бути теплим, світлим, сухим. Призначається багато пиття: соки, чаї з ведмежих вушок, шипшини, молоко. У раціоні обме­жується сіль, гострі страви, прянощі, їжа повинна бути легкозасвоювана, висококалорійна.

Профілактика пієлонефриту - це перш за все попередження інфекційних хвороб, санація вогнищ інфекції, дотримання гігієнічних принципів. Необхідно остерігатись переохолоджень та фізичних перевантажень.

Сечокам'яна хвороба. Ниркова коліка. Це утворення каменів у ниркових мисках. Камені можуть бути фосфатними, оксалатними, карбонатними і т.д.. Утворенню каменів сприяє порушення мінерального і білкового обмінів. Причина даної хвороби - це інфекція сечових шляхів, травми нирок і крововиливи у ниркову тканину, застій сечі. Каміння порушує підток сечі, розтягує ниркову миску, а згодом стискує паренхіму нирки, що веде до її атрофії. Застій сечі сприяє розвитку інфекції. Травмуючи слизову оболонку мисок та сечоводів, камені можуть бути причиною гематурії.

Хвороба тривалий час може не давати про себе знати. Але І після тривалої ходьби, фізичних навантажень, бігу, тряскої їзди 1 виникає напад ниркової коліки. Напад починається раптово, з вираженого болю в поперековій ділянці, що віддає в промежину, статеві органи, по ходу сечоводу, в ногу. Супроводжується позивами І на сечовипускання, проте сечі може виділятися мало. Болі мають І нестерпний характер, може бути нудота, блювота, головний біль, І спрага, гематурія. Якщо напад триває довго, то у результаті І застою сечі і приєднанні інфекції підвищується температура тіла. І Лікування. Необхідно ліквідувати біль у попереці, у І результаті чого стан хворого значно поліпшиться. Для цього І застосовують спазмолітичні (но-шпа, атропін, галідор в/м) та 1 знеболюючі засоби. Хороший ефект можна отримати при І застосуванні грілки на поперек та теплової ванни, тому що ] знімається спазм сечоводу. Хворому призначають багато ] пиття, особливо сечогінні чаї, які сприяють виведенню каменів 1 з нирок. Якщо напад ниркової коліки не зникає, то хворого ] необхідно госпіталізувати. В міжнаїтадний період лікування І повинно бути спрямоване на нормалізацію обміну речовин та І урегулювання харчування хворого для попередження нового І нападу та прогресування хвороби.

Уремія - це тяжка форма ниркової недостатності, зумовлена ] отруєнням організму продуктами білкового обміну у і результаті недостатнього їх виділення хворими нирками.

Гостра уремія виникає при отруєнні сполуками ртуті, І свинцю, при переливанні несумісної крові й масивному гемолізі.

Хронічна уремія - результат багатьох хронічних ниркових хвороб.

Уремія розвивається поступово. За рахунок загальної інтоксикації порушується пам'ять, сон, зростає втома, загальна слабкість, знижується працездатність, турбує головний біль. Згодом 1 настає сонливість і апатія, нудота, блювота, погіршується зір. Хворий худне, шкіра бліда, зіниці звужені, запах аміаку з рота, І іноді бувають набряки, судоми м'язів обличчя, задишка, тупого характеру болі у попереці. Можливі кровотечі з носа та ясен.

Лікування та догляд за хворими. Вони потребують госпіталізації та суворого ліжкового режиму. Приміщення повинно І бути світлим, теплим, добре провітрюватися^ Уважно 1 слідкують за станом шкіри хворого та ротовою порожниною. І Якщо дозволяє стан хворого, то можна приймати через день І теплі ванни. В іншому випадку - часте протирання шкіри хворого теплою водою. Рекомендується після кожного прийому їжі полоскати рот теплим розчином перманганату калію. їжа хворого повинна містити багато вітамінів, бути І легкозасвоюваною. У раціоні обмежується сіль та білки. У залежності від хвороби урегульовують водний режим. Забороняється вживання гострих страв і прянощів.

Захворювання статевих органів. Запальні процеси статевих органів жінок зустрічаються досить часто. Спричиняються вони гноєтворними мікроорганізмами. Інфекція може поширюватись гематогенним або лімфогенним шляхом. Найчастіше інфікування настає при абортах, пологах, менструаціях. Сприятливим фактором розвитку інфекції є переохолодження, зниження імунних сил організму. При несприятливих умовах інфекція з первинного осередку може поширюватись на інші ділянки, набираючи генералізованного характеру.

Ендометрит - запалення слизової оболонки матки. Проявляється підвищенням температури тіла до високих цифр, і Остудою, загальною слабкістю, в'ялістю, тахікардією, переймоподібними болями внизу живота, які віддають у пахові ділянки та у крижовий відділ. Спостерігаються серозно-гнійні іноді кров'янисто-гнійні виділення з піхви у великій кількості.

Лікування полягає у терміновій госпіталізації хворої та ліжковому режимі. Призначається антибактеріальна терапія. При виражених болях - знеболюючі засоби.

Аднексит (сальпінгоофорит) - запалення маткових труб з розповсюдженням його на яєчники. Процес може бути одно - та двостороннім. Хвороба розвивається гостро. Характерні висока температура тіла з остудою, болі внизу живота та у пахових ділянках, які віддають у пряму кишку, поперек і крижі, піхву. Спостерігається посилення болю при дефекації, сечовипусканні, фізичному навантаженні, статевому акті. Часто хворі скаржаться на значні серозні виділення з піхви та болісні, тривалі і значні кровотечі при менструації.

Лікування. Необхідна госпіталізація хворої у гінекологічне відділення, суворий ліжковий режим, спокій, холод на живіт, призначення антибактеріальної та знеболюючої терапії.

Кровотечі при гінекологічних хворобах. Найчастіше кровотечі спостерігаються при доброякісних або злоякісних пухлинах матки (фіброміома), раку шийки та тіла матки, гормональних порушеннях.

Фіброміома матки - це доброякісна пухлина, яка розвивається у жінок після 30 років. Пухлина складається з елементів м'язової та сполучної тканини.

Клінічна картина залежить від величини пухлини, її локалізації. При інтерстиціальній фіброміомі у результаті збільшення поверхні слизової оболонки матки і порушення її скорочувальної функції характерним є збільшення кількості крові, що втрачається під час менструації.

При підслизовому розташуванні фіброміоми кровотеча зумовлена некрозом її вузлів і часте» є значною. Можливі ациклічні кровотечі. У результаті значної крововтрати спостерігаються анемія, непритомні стани, запаморочення, загальна слабкість, швидка втома.

При фіброміомі характерний також біль внизу живота, який може поширюватись при дефекації. Невідкладна допомога надається при наявності кровотечі. Хвору необхідно госпіталізувати у гінекологічне відділення. Транспортування на ношах, холод на живіт, інфузійна терапія.

Рак шийки або тіла матки - злоякісне новоутворення. Проявляється болем в низу живота, що віддає у пряму кишку або поперек, кровотечею при менструації. Іноді спостерігаються ациклічні кровотечі, у результаті чого розвивається анемія.

Хвороба потребує термінового оперативного втручання у комплексі з променевою та хіміотерапією..

Гострий простатит - запалення передміхурової залози - одне з найчастіших урологічних захворювань у чоловіків 30-50 років. Інфекція потрапляє у передміхурову залозу висхідним шляхом із нижнього відділу сечовипускного каналу або гематогенним шляхом із віддалених гнійних вогнищ.

Розрізняють катаральний, паренхіматозний, фолікулярний простатит і абсцес передміхурової залози.

Клінічні прояви. При катаральному простатиті хворі скаржаться на часте, дещо болюче сечовипускання в нічну пору. Фолікулярний простатит характеризується появою тупого або ниючого болю в ділянці промежини, який віддає в головку статевого члена і пряму кишку. Сечовипускання часте, болюче, утруднене. Температура тіла зростає до 38- 39°С. При гострому паренхіматозному простатиті сильний біль турбує при сечовипусканні і дефекації, температура тіла підвищується до 39-40 °С, супроводжується ознобом. Хворий скаржиться на загальну слабкість, спрагу, сухість у роті, втрату апетиту. Можлива гостра затримка сечі.

Для абсцесу передміхурової залози характерний постійний сильний біль у ділянці промежини, який наростає при сечовипусканні та дефекації. Часто спостерігається утруднення сечовипускання, навіть повна затримка сечі. Температура тіла при даній хворобі висока - до 40°С, озноб, тахікардія, задишка, головний біль, загальна слабкість, підвищена пітливість, погіршення апетиту. Хвороба розвивається протягом 7-10 днів. Важкість перебігу залежить від величини абсцесу. Абсцес передміхурової залози може самостійно прорвати у сечовипускний канал, сечовий міхур, пряму кишку або в ділянку промежини.

Лікування потребує термінової госпіталізації в урологічне відділення.

Гострий орхіепідидиміт - гостре запалення яєчка та його придатків. Найчастіше розвивається після травми або інфекційної хвороби.

Інфекція розповсюджується гематогенним, лімфогенним або висхідним шляхом.

Хвороба розвивається гостро з підвищенням температури і їла до 39-40°С з ознобом, різкого болю і швидко наростаючого набряку придатка яєчка з поширенням на оболонки яєчка і мошонку. Біль віддає за ходом сім'яного канатика у пахову, поперекову, крижову ділянки і зростає при рухах. Придаток збільшений, твердий, різко болючий при прощупуванні. Шкіра на стороні ураження червоного кольору, гаряча на дотик.

Невідкладна допомога вимагає термінової госпіталізації хворого в.урологічне відділення.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ

Отруєння - паталогічний стан, зумовлений впливом на організм хімічних речовин (отрут). Причинами отруєння можуть бути різні хімічні речовини, які застосовуються на виробництві, у сільському господарстві, побуті, а також лікарські речовини, отруйні рослини.

Незважаючи на наявність великої різноманітності отруйних речовин і різні клінічні ознаки отруєнь, можна виділити загальні принципи, за якими проводиться надання першої медичної та долікарської допомоги. Знання цих принципів дозволяє застосувати найбільш раціональні й ефективні методи надання допомоги при отруєннях.

Загальні принципи медичної допомоги при гострих отруєннях складаються з:

1.Припинення дії отрути на організм людини.

2.Виведення отрути, яка не всмокталася.

3.Знешкодження отрути в організмі за допомогою специфічних медикаментозних засобів (антидотна терапія);

4.Відновлення та підтримання життєво важливих функцій організму (серцево-судинної, дихальної та інших систем);

5.Попередження уражень окремих органів і систем;

6.Усунення синдромів, викликаних дією отрути (судоми, збудження, біль та ін.).

На території України розташована велика кількість промислових підприємств, які використовують у своєму технологічному процесі десятки тисяч хімічних речовин.

Значна кількість хімічних речовин при їх викидах у навколишнє середовище викликає загрозу здоров'ю та життю людей, тварин і рослин.

Небезпечними наслідками великих аварій є пожежі та вибухи. Вибухають під тиском котли, балони, трубопроводи на промислових підприємствах, вугільний пил і газ у шахтах, пари лакофарбових і меблевих речовин на деревообробних підприємствах. На об'єктах нафтової, хімічної та газової промисловості аварію спричиняють загазованість атмосфери, розливання нафтопродуктів, агресивних рідин і сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Найнебезпечніші аварії можуть виникнути на підприємствах, які виробляють, викорис­товують або зберігають сильнодіючі отруйні, вибухово- та вогненебезпечні речовини й матеріали.

Розвиток сучасного сільського господарства пов'язаний з широким використанням добрив, засобів боротьби з бур'янами, шкідниками культурних рослин.

Пестициди або сільськогосподарські отрутохімікати включають засоби боротьби з комахами, збудниками бактеріальних захворювань рослин, гризунами, хімічними препаратами для знищення бур'янів (гербицидами).

Вплив отрутохімікатів на природу і людину - одна з актуальних тем сучасності. Майже все населення земної кулі контактує з пестицидами.

Пестициди можуть потрапити в організм людини через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, а також через непошкоджену шкіру.

Організм людини, особливо похилого віку та дітей, чутливий до отрутохімікатів. Потрапляючи в організм людини, пестициди можуть викликати гострі отруєння.

Для розробки заходів першої медичної допомоги істотно те, що ураження токсичними речовинами можуть бути різноманітними, в тому числі комбінованими. Відтак пропонується систематизація токсичних речовин за прин­ципом їх переважної патологічної дії:

- нейротоксичні; кардіоваскулярнотоксичні;

- гепато- і нефротоксичні;

- гематотоксичні;

- подразнюючі;

- припікальні (корозивні);

- пригнічуючі дихальні ферменти.

Заходи першої допомоги потерпілим значно залежать також від шляхів надходження токсичних речовин до організму, серед яких при хімічних катастрофах найчастіше зустрічаються інгаляційні та перкутанні (через шкіру та слизові оболонки), рідше - пероральні та ін.

Поиск по сайту: