ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНУ ДИСТОНІЮ

Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) - це функціональне порушення діяльності серцево-судинної системи, зумовлене неадекватністю її регуляції.

Етіологія і патогенез. Причини НЦД численні: спадковість, негативні емоції, перевтома, порушення сну, інтоксикація, вогнища хронічної інфекції, ендокринні порушення, гіподинамія. Дія цих факторів на організм зводиться до порушення регуляції системи кровообігу з боку нервової системи.

Клініка. Найчастіше хворіють жінки. Турбують болі у ділянці серця ниючого, колючого, ріжучого, стискуючого або пекучого характеру. Болі починаються поступово, інколи приступоподібно, тривають від кількох секунд до кількох годин. Характерна задишка, відчуття нестачі повітря, особливо нри фізичному навантаженні. Можливі серцебиття, перебої у роботі серця, лабільність пульсу, слабкість, швидка втома. Настрій у хворих нестійкий: гарний легко змінюється поганим. Типові такі риси, як вразливість, нерішучість, що поєднується з неврівноваженим характером і часто призводить до життєвих конфліктів. Хворих турбує безсоння, швидка інтелектуальна втомленість, погіршення пам'яті, часті помірні довготривалі головні болі.

При об'єктивному обстеженні виявляються субфібрильна температура тіла, коливання артеріального тиску протягом доби, холодні кінцівки, блідість шкіри швидко змінюється її почервонінням, підвищена пітливість, дихання поверхневе, прискорене, тахікардія, артеріальний тиск лабільний, підвищений, переважно систолічний, уже через 3-5 хвилин знижується до норми. Часто зустрічається різниця тиску на правій і лівій руці.

Лікування. Немедикаментозне лікування включає:

- правильну організацію режиму дня з достатньою руховою активністю, із заняттями спортом, загартуванням;

- повну відмову від шкідливих звичок (паління, алкоголь);

- використання психотерапії з метою формування адекватної реакції хворого на психотравмуючі фактори, стреси.

ЗАХВОРЮВАННЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Захворювання органів травлення супроводжуються різноманітними симптомами. Часто зустрічається біль. Слід враховувати його локалізацію, інтенсивність, зв'язок з їжею.

Порушення апетиту зустрічається при запальних процесах у шлунково-кишковому тракті, пониженій кислотності. Характерними симптомами є нудота і блювота. Характер блювотних мас має велике діагностичне значення. Так блювота з вмістом, що нагадує кавову гущину, свідчить про шлункову кровотечу.

Відрижка - раптове надходження в ротову порожнину газів через стравохід. При відрижці може відходити повітря, гази (вуглекислий, метан, сірководень) з неприємним запахом або їжа.

Печія - відчуття пекучості у верхній частині підшлункової ділянки. Виникає при попаданні на стінки стравоходу з шлунку харчових мас кислої реакції. Рідкий стул і запори зустрічаються найчастіше при запальних процесах шлунка, кишечника і порушенні їх перистальтики.

До загальних симптомів відносяться: зміна апетиту, похудіння, слабкість, підвищення температури тіла.

ГОСТРИЙ ГАСТРИТ - запалення слизової оболонки шлунка.

Етіологія. Гострий екзогенний гастрит виникає під впливом хімічних речовин, алкоголю, лікарських речовин, недоброякісної або дуже гарячої їжі, алергії та бактеріальних факторів. Гострий ендогенний гастрит пов'язаний з впливом речовин, що пошкоджують слизову оболонку шлунка при порушенні обміну речовин, розпаді білків, при опіках та ін.

Симптоми та перебіг. При гострих гастритах, найчастіше при порушенні у харчуванні, через певний проміжок часу (від 8 год до 2 діб) з'являється нудота, блювота рештками неперетравленої їжі з домішками слизу, іноді жовчі, у окремих випадках з кров'ю. Після блювання відчувається незначне поліпшення стану. Повна відраза до їжі. У деяких хворих гострі болі, відчуття важкості в епігастральній ділянці, печія, відрижка. Часто спостерігаються головокружіння, загальна слабкість. Можливе підвищення температури, зниження АТ, порушення серцевої діяльності. Язик обкладений білим нальотом. Живіт при пальпації болючий в епігастральній ділянці.

Лікування. Надання невідкладної допомоги починають з промивання шлунка розчином марганцевокислого калію 0,1% або водою. Потім дають сольові послаблюючі - сульфат магнію 30г розчинивши його у воді. Необхідно зберігати постільний режим. Важливим лікувальним фактором є дієта. Перші одна-дві доби голод, багато рідини. Після стихання гострих явищ призначають протерті супи, каші. З 7-ї доби переходять на звичайну їжу з виключенням гострих страв. Призначають абсорбуючі речовини (активоване вугілля). При болях - підшкірно 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату, внутрішньо екстракт беладони 0,015г. При зневодненні організму (часті блювання, рідкий стілець) внутрішньовенно вводять 5% р-н глюкози або ізотонічний розчіин натрію хлориду 500 мл. При необхідності призначають серцево-судинні препарати. *

Профілактика: раціональне харчування, виконання санітарно-гігієнічних порад на виробництві та в побуті.

ЕНТЕРІТ - запалення слизової оболонки тонкої кишки.

В етіології захворювання ведуче місце займають різні інфекції (черевний тиф, паратиф, сальмонельоз), які потрапляють з водою або їжею у кишечник, тривалі порушення харчування, різноманітні інтоксикації, алергія. Сприяючими факторами є' пониження секреторної функції шлунку, підшлункової залози, зловживання алкоголем, наявність у кишечнику глистів.

Симптоми: часте рідке випорожнення, болі й урчання у животі, нудота, інколи блювота, втрата апетиту. При огляді спостерігається блідість шкірних покривів, сухий язик, обкладений білим нальотом, живіт здутий. При пальпації живота спостерігається болючість у епігастральній ділянці. Спостерігається прискорення пульсу, зниження АТ.

КОЛІТ - запалення слизової оболонки товстої кишки.

Етіологія - інфекції (дизентерія, харчові токсикоінфекції), гельмінтози, інтоксикація свинцем, ртуттю. Сприяючими факторами є запальні процеси шлунку, тонкої кишки, жовчного міхура.

Симптоми: гострий перебіг захворювання характеризується переймоподібними болями у нижній частині живота, частими рідкими випорожненнями, хибними позивами на дефекацію (тенезмами), нудотою, слабкістю, відсутністю апетиту. При огляді язик сухий, обкладений білуватим нальотом. Пальпа-торно виявляється біль по ходу товстої кишки. У калі спостерігається слиз, інколи з домішками гною, крові.

Усім хворим колітом з метою виключення дизентерії обов'язково проводять висів калу на дизентерійну групу мікробів і виконують ректороманоскопію (огляд слизової оболонки прямої кишки).

Частіше зустрічається одночасне ураження тонкої і товстої кишки - ентероколіт.

Лікування. При гострому ентероколіті призначають ліжковий режим, стіл №1, велику кількість рідини. У випадках, якщо захворювання викликане харчовою токсикоінфекцією, лікування починають з промивання шлунка розчином марганцевокислого калію (1:10000) або водою, потім дають сольове послаблююче.

Хворі дизентерією лікуються у інфекційному відділенні.

Профілактика: з метою попередження захворювання енте­роколітом слід дотримуватись суворого санітарно-гігієнічного режиму у побуті і на виробництві. Велике значення має своєчасне лікування хронічних захворювань шлунку та печінки.

ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ШЛУНКА І ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ - загальне захворювання, при якому спостерігається порушення з боку регулюючих систем організму (нервової, ендокринної, гуморальної), зниження опірності слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки до дії шлун­кового соку, що призводить до утворення дефекту на поверхні слизової оболонки - виразки.

Етіологія. У виникненні виразкової хвороби велике значення мають місцеві функціональні і морфологічні зміни слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Сприяючими факторами є тяжкі психічні травми, захво­рювання нервової та ендокринної системи, інфекційні захворювання, опіки, травми, вживання дуже холодних або гарячих напоїв і страв, алкоголь, нікотин.

Симптоми. Початок і перебіг захворювання може бути гострим і хронічним. Важливим проявом є напади болю. Частіше вони виникають у зв'язку з їжею: через 1/2-1 год (ранні болі), через 1 1/2-3 год. (пізні болі), натщесерце зранку або перед їжею (голодні болі). Після прийому їжі болі, як правило, зникають. Біль зменшується від тепла, прийому соди, молока та ін.

Часто виникає блювота, яка полегшує стан хворого. Характерною ознакою є печія. Апетит часто посилюється, але хворі бояться їсти. Бувають закрепи (до трьох Діб). Настрій хворих пригнічений, інколи спостерігається підвищена збудливість, дратівливість в очікуванні болю.

При огляді хворого привертає увагу підвищена нервова збудливість, пітливість, схильність до брадікардії та гіпотонії, і При пальпації виявляється болісність в егіігастрії та на певних точках. У постановці діагнозу допомагає зондування шлунку, гастрофіброскопія та рентгенологічне обстеження шлунку та дванадцятипалої кишки.

Ускладненнями виразкової хвороби є гастродуоденальна кровотеча, перфорація виразки шлунку та дванадцятипалої кишки та пенетрація виразки (проростання у сусідні органи).

Гастродуоденальна кровотеча частіше виникає у період загострення виразкової хвороби Її ознаками є блювання кров'ю, дьогтеподібні випорожнення і симптоми гострої кровотечі.

Блювання кров'ю більш характерне для кровотечі з виразки шлунку, а дьогтеподібні випорожнення для кровотечі з дванадцятипалої кишки. Залежно від частота блювання можна робити висновок про інтенсивність кровотечі. Під час кровотечі біль, як правило, зникає.

При вираженій кровотечі хворі скаржаться на загальну слабкість, запаморочення Відзначається блідість шкіри і слизових оболонок, тахікардія, зниження АТ. Якщо процес прогресує, може настати летальний кінець.

Невідкладна допомога. Лежаче положення, на¹ верхній відділ живота кладуть міхур з льодом. Забороняєтеся давати їсти і пити, промивати шлунок, використовувати теплові процедури. Хворий якнайшвидше транспортується у хірургічне відділення, де відразу ж починають інфузійну терапію, спрямовану на поповнення об'єму циркулюючої крові, боротьбу з крововтратою. Для поліпшення зсідання крові внутрівенно вводять хлорид кальцію (10 мл 10% р-у), вікасол (2-4 мл), амінокапронову кислоту (100 мл 5% р-ну). При неефективності терапії - хірургічне втручання.

Поиск по сайту: