КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

По мірі розширення знань і накопичення фактів виникає необхідність систематизації вивчених хвороб.

Л В.Громашевський розділив інфекційні хвороби на 4 основні групи:

1.Кишкові інфекції

2.Інфекції дихальних шляхів.

3.Кров'яні інфекції.

4.Інфекції зовнішніх покривів.

Ці чотири групи охоплюють усі відомі інфекційні хвороби. 1.1. Йолкін запропонував кожну групу хвороб у класифікації Л.В.Громашевського розділити на два ряди: антропонози - хвороби, властиві людині, і зоонози - властиві тваринам, до яких сприятлива людина.

1. КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ

Ангропонози. Епідеміологію антропонозів кишкової групи визначають локалізацією збудника в кишечнику і фекально- оральним механізмом передачі збудника.

Джерелом інфекції є хвора людина, яка виділяє під час хвороби з випорожненнями велику кількість збудника. При деяких хворобах цієї групи спостерігається довгочасне {черевний тиф, паратиф) чи короткочасне (холера) носійсгво. Дизентерія схильна до затяжного перебігу, в деяких випадках хвороба продовжується до 1-2 років.

Проникнення збудника здійснюється через рот з водою або харчовими продуктами, інфікування може виникнути за допомогою забруднення рук. Потім збудник проходить через стравохід і шлунок, потрапляє в кишечник. У деяких місцях кишечника він знаходить сприятливі умови для розмноження.

Серед факторів передачі особливе місце займає вода. При водних спалахах чи епідеміях епідемічний процес відразу стає інтенсивним - виникає багато хворих. Частіше, ніж вода, в розповсюдженні кишкових інфекцій беруть участь харчові продукти. Вони скоріше всього можуть бути забрудненні брудними руками носіїв, які працюють на харчових підприємствах. Іноді передаються через руки людей, які доглядають за хворими.

Від того, на які харчові продукти були занесені збудники, залежить величина спалаху. Якщо забрудненню піддались тверді харчові продукти (сухарі, м'ясо в приготовленому вигляді), справа може обмежитись поодинокими захворюваннями. Але якщо виникло забруднення молока, то може розвинутись молочна епідемія великої інтенсивності. Якщо молочні продукти або кондитерський крем у момент виготовлення були інфіковані через брудні руки, то може виникнути великий спалах гоксикоінфекції, а також черевного тифу, дизентерії. В забрудненні харчових продуктів велике значення відіграють мухи, вони переносять на харчові продукти виділення хворих або носіїв. Високі сезонні піднесення захворюваності деякими кишковими інфекціями пояснюються участю мух у розповсюдженні інфекційного початку.

Зоонози. Джерелом інфекції є хворі домашні або дикі тварини, гризуни, а також птахи. Хворі тварини виділяють збудників з виділеннями, сечею, молоком, навколоплідною рідиною (бруцельоз).

Зараження людини відбувається здебільшого через рот. Можливе зараження при вдиханні зараженої пилюки (орнітози), а також через пошкоджену шкіру і слизові оболонки (бруцельоз). При всіх захворюваннях виступає професійний характер хвороби. Крім цього, часто хворіють люди, які використовують продукти тваринного походження.

2. ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

Захворювання відносяться до групи антропонозів. Основним джерелом заразного початку в цій групі захво­рювань є хвора людина. При деяких випадках хвороби спостерігається заразоносійство (дифтерія, скарлатина та ін.). Запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів - типовий симптом захворювання цієї групи, що викликає кашель і чихання і зумовлює масове виділення заражених краплин у повітря навколо хворого. Проникнення збудника у здорову людину здійснюється при вдиханні повітря, в якому г заражені краплйни. Найбільше зараження повітря в зоні навколо хворого приблизно на відстані до 2,5 м. Правда, при чиханні та кашлі краплини можуть розлітатись на велику віддаль до 4-5 м. Подальша доля крапель залежить від їх розмірів: великі осідають, а дрібні можуть довго знаходитись у повітрі. Так навколо хворого або бактеріоносія створюється небезпечна повітряна зона, яка містить краплинки слизу.

При деяких хворобах цієї групи може здійснюватись і пиловий спосіб передачі інфекції (дифтерія) туберкульоз. Це залежить від терміну зберігання життєздатності збудника в навколишньому середовищі. Краплинки осідають на підлогу, на стіни, висихають, а потім з вдиханням повітря потрапляють на слизові оболонки дихальних шляхів іншої людини. В цій групі інфекцій шлях зберігання збудника поза організмом короткий - збудник виділяється в повітря, яке вдихується іншою людиною. Легка передача збудників крапельних інфекцій і поголовна сприйнятливість людей до цієї групи хвороб призводить до захворюваності і дітей раннього віку. Група цих хвороб одержала назву "дитячих". Дитячими їх називають не випадково, не тому, що дорослі не здатні захворіти, а тому, що людина заражається і хворіє ними в ранні роки життя. Після цього залишається імунітет, який оберігає від повторного зараження.

3. КРОВ'ЯНІ ІНФЕКЦІЇ

У цій групі зустрічаються як антропонози (висипний тиф, малярія, поворотний тиф та ін.), так і зоонози (чума, туляремія, енцефаліти). Збудники хвороб мають первинну і головну локалізацію, в крові та лімфі. Передача інфекції з крові хворого у кров здорового може відбуватись за допомогою живих переносників (воші, блохи, комарі, кліщі).

Отже, збудники хвороб цієї групи в процесі еволюції пристосувались до паразитування в організмі двох господарів. Джерелом інфекційного початку при зоонозах служать певні види тварин, в організмі яких збудник циркулює і зберігається в природі. Як правило, біологічними господарями того чи іншого збудника є не один, а декілька видів тварин, але завжди один з них буде головним, а інші - другорядними. У розповсюдженні при кров'яних зоонозах важливу роль відіграють живі переносники. Так, збудник чуми передається від тварини до тварини, а також від тварини до людини певними видами бліх. При легеневій формі або при ускладненні бубонної чуми людина; являється загрозливим джерелом інфекції.

При антропонозах в цій групі джерелом інфекції є тільки хвора людина, збудник розповсюджується лише за допомогою специфічного переносника.

4.ІНФЕКЦІЇ ЗОВНІШНІХ ПОКРИВІВ

Антропонози. До антропонозних захворювань цієї групи належать типові інфекції зовнішніх покривів (шкіра, кон'юнк тива, слизові оболонки), при яких початок зараження локалізується поверхнево і порівняно легко збудник виділяється в зовнішнє середовище: трахома, інфекційний кон'юнктивіт, короста, стригучий лишай та ін. Сюди належать і чотири венеричні хвороби, які передаються в основному статевим шляхом без участі факторів зовнішнього середовища (сифіліс, гонорея, паховий гранулематоз). До цієї групи належать також захворювання, при яких збудник проникає через пошкоджені зовнішні покриви, але патологічний процес локалізується в глибині тканини. Це в основному інфекції, зумовлені ушкодженнями (правець, газова гангрена, ропсисте запалення).!

Зоонози. До зоонозних захворювань цієї групи належить! сибірка, сап, ящур. Зараження цими хворобами відбувається: через слизові оболонки. Сюди ж належать хвороби, які передаються при укусах тварин - сказ. Серед шляхів поширення інфекцій при цій групі захворювань прямий та непрямий контакти - через предмети та речі, якими користувались хворі (рушники при трахомі; одяг при корості;] постільна білизна при інших інфекціях).

Поширення захворювань цієї групи, в більшій мірі, ніж при хворобах інших груп, залежить від побутових умов і культурного рівня населення. Наприклад, трахома поши­рюється в основному при користуванні спільним рушником, короста і дерматомікози являють собою хвороби, які виникають при порушенні правил особистої гігієни таї незадовільних побутових умовах.

Поиск по сайту: