Захисні механізми дихальних шляхів

Анатомічні:

1) звивисті проходи верхніх дихальних шляхів, які сприяють вилученню великих часточок.

2) епітеліальний бар'єр.

3) волосся в порожнині носа.

4) мукоциліарний кліренс.

Хімічні:

1)сл'из.

2) сурфактант.

3) фактори, які мають антимікробні властивості (лізоцим, бетолізими тощо).

Рефлекторні:

1) ларингеальний спазм, бронхоспазм.

2) Кашель.

Клітинні:

1)альвеолярні макрофаги.

2) нейтрофіли, еозинофіли.

Імунологічні:

1)лімфоцити.

2) антитіла.

3) система комплемента.

Гостра пневмонія поділяється на крупозну (дольова, фіброзна, плевропневмонія) і на бронхопневмонію (вогнищева, катаральна, долькова).

При вогнищевій пневмонії вогнища запалення можуть бути множинними, можуть зливатись або локалізуватись у різних частинах легень, переважно в нижніх відділах.

Сприяючими факторами розвитку пневмонії можуть бути гострі респіраторні захворювання, переохолодження, застійні явища в легенях у людей похилого віку.

Розвиток вогнищевої пневмонії пов'язаний з переходом запального процесу з бронхів і бронхіол безпосередньо на легеневу тканину (звідси і назва - бронхопневмонія). Початок захворювання при вогнищевій пневмонії неможливо встановити, тому що вона часто розвивається на фоні бронхіту.

Клініка. Найбільш характерними симптомами вогнищевої пневмонії є кашель, лихоманка і задишка. Якщо вогнище запалення розміщене на периферії і запалення переходить на плевру, можуть виникати болі в грудній клітині при кашлі і глибокому диханні - це глибокі болі. При ура­жені діафрагмальної плеври деколи вимальовується картина "гострого" живота. Поверхневі болі зумовлені обмеженою зоною окремих межреберних м'язів і нервів, викликаючи міжреберну міалгію і нейропатію. Ці болі посилюються при пальпації міжребер'я або при певних рухах, можуть мати зв'язок з диханням.

В перші дні хвороби кашель мало продуктивний (сухий), в міру прогресування хвороби і появи харкотиння він стає вологим, а потім повністю зникає. Харкотиння слизисто-гнійна, спочатку в'язка, а потім стає рідкою, деколи з прожилками крові.

Задишка, як суб'єктивне відчуття нехватки повітря може спостерігатись при частому, тривалому кашлі, сильних болях в грудній клітині, через які хворий не може здійснити повноцінний вдих.

До додаткових скарг, зумовлених інтоксикацією, відно­ситься загальна слабкість, пітливість, підвищення температури тіла, погіршення апетиту.

При об'єктивному обстеженні хворого можна помітити гіперемію лиця з ціанозом губ. Дихання часте до 25-30 за хвилину, при цьому відмічається відставання "хворої" половини грудної клітки в акті дихання. Дані перкусії та аускультації при невеликих вогнищах можуть бути незначними. Може визначатись притуплення перкуторного звуку, при аускульта­ції вислуховуватись сухі та вологі хрипи.

Вогнещева пневмонія може протікати більш тривало і в'яло, або при поганому лікуванні може перейти у хронічну форму.

Крупозна пневмонія частіше розвивається при різкому переохолодженні. Основний шлях інфікування - бронхогенний. Розвитку пневмонії сприяють авітамінози, перевтома, гострі та хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів.

Клініка. Типова крупозна пневмонія розвивається гостро, з сильною остудою, головним болем, підвищенням температури тіла до 39-40 °С. Озноб триває до 1-3 годин. Пізніше появляється біль на ураженій стороні, деколи біль може симулювати приступ гострого апендициту, печінкову коліку. Кашель спочатку може бути сухим, а через 1-2 дні появляється кров'яниста "іржава" мокрота.

При загальному огляді відмічається гіперемія лиця, задишка, ціаноз, відставання в акті дихання ураженої половини грудної клітини. При аускультації вислуховується ослаблене везикулярне дихання.

В період розгару хвороби загальний стан хворого тяжкий. Відмічається часте поверхневе дихання 30-40 разів за хвилину, тахикардія 100-120 ударів за хвилину. Над хворою долею легені визначається тупість, при аускультації - бронхіальне дихання. Іде порушення діяльності нервової системи пацієнта (розлади сну, поява галюцинацій). Температура тіла при лікуванні швидко починає падати, протягом 12-24 год. і це може привести до появи різкої слабості, посиленої задишки, до появи частого пульсу, але малого наповнення.

У стадії зворотного розвитку мокрота стає менш в'язкою, повітря знову починає проникати у альвеоли, знову починає прослуховуватись крепітація, зумовлена розлипанням стінок альвеол при потраплянні до них повітря.

В минулому летальність від крупозної пневмонії складала 20- 25%, великий відсоток складали й ускладнення (гнійні процеси в легенях (абсцеси, плеврити), але з використанням нових і ефективних методів лікування ці наслідки хвороби значно знизились.

Лікування. Призначається постільний режим, повноцінне харчування.

Основним у лікуванні є призначення антибіотиків і сульфаніламідів. При судинній недостатності застосовують кофеїн, кордіамін, камфору, при серцевій недостатності - строфантин, корглюкон. Призначають вітаміни, відхаркуючі. Можна використовувати банки і гірчичники.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Захворювання серцево-судинної системи посідають провідне місце в переліку причин смертності та інвалідності серед населення більшості індустріально розвинених країн. '

Одним з головних завдань, що ставлять перед медпрацівниками нашої країни, є профілактика та посилення боротьби із захворюваннями серцево-судинної системи.^Великих успіхів досягли вчені у профілактиці та лікуванні таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, ревматизм, коронарна недостатність. У боротьбі з даними хворобами терапевти працюють у тісній співдружності з хірургами. Прикладом успіхів серцево-судинної хірургії можуть служити операції на коронарних артеріях, на нирках при гіпертонії, серцевих клапанах і пересадка серця. Проведення таких операцій врятувало життя багатьом хворим.

Поиск по сайту: