НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА І ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Гіпертонічна хвороба - Найбільш розповсюджена хвороба на нашій планеті. 1/4 населення страждає даним захворюванням.

Гіпертонічна хвороба - це хвороба, основним проявом якої є підвищення артеріального тиску. Треба розрізняти гіпертонічну хворобу, як первинну (есенціальну) гіпертонію і вторинну - симптоматичну гіпертензію.

Первинна гіпертонія виникає при порушенні функцій нервових центрів, що регулюють артеріальний тиск. При таких умовах підвищений тиск передує появі змін з боку внутрішніх органів.

Вторинна гіпертензія - наслідок захворювань нирок, ендокринних залоз, звуження аорти і великих артерій.

Велику роль у розвитку гіпертонії відіграють нервові напруження (психічна травма, емоційне та розумове перевантаження).

Передумовами хвороби є:

- спадковість (у сім'ї гіпертоніків у 2,5 раза частіше зустрічаються хворі даною недугою у наступних поколіннях);

- травми черепа;

- зловживання алкоголем, паління, неправильне харчування (1/3 повних людей страждає гіпертонічною хворобою).

Клініка. Хворий скаржиться на головний біль здебільшого в потиличній ділянці, запаморочення, підвищену втому, роздратування, поганий сон, миготіння "мушок", "зірочок" перед очима, погіршення зору, болі у ділянці серця. Артеріальний тиск підвищений, пульс твердий, напружений.

Тривалість хвороби може бути різна. Частіше зустрічається доброякісний перебіг або повільно прогресуючий.

Швидко прогресуючий (злоякісний) перебіг частіше виникає у молодих. Характерні ознаки хвороби: дуже високий стабільний артеріальний тиск, різкі і тривалі головні болі.

Лікування. Важливе місце у лікуванні гіпертонічної хвороби займають заходи загального характеру: урегулювання праці та відпочинку, прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом, попередження нервових стресів і перевантажень, достатній сон, раціональне харчування з обмеженням кухонної солі, гострих страв і прянощів, жирів тваринного походження.

Ускладненнями гіпертонії найчастіше є кризи, інсульти, інфаркт міокарду. Розрізняють гіпертонічні кризи двох видів. Криза першого виду зумовлена викидом у кров адреналіну і має більш легкий і короткочасний перебіг.^Розвивається раптово на фоні задовільного стану, частіше на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби. Хворі збуджені, скаржаться на головний біль, запаморочення, серцебиття, відчуття пульсації і дрижання в усьому тілі, іноді турбує біль у ділянці серця. Шкіра обличчя, шия і груди покриваються червоними плямами, потом. Інколи криза закінчується позивом на сечовипускання або дефекацію. АТ підвищується помірно, більше систолічний, пульсовий тиск наростає, пульс частішає на 20-50 ударів за 1 хвилину.

Криза другого виду протікає важче, більш тривала, але розвивається поступово. Така криза характерна для різних стадій гіпертонічної хвороби та для злоякісного її перебігу. Хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, порушення зору, нудоту, блювоту, стискуючі болі у ділянці серця, серцебиття, інколи парези, стан оглушеності, спутаність свідомості. На відміну від кризи першого виду дрижання всього тіла, відчуття пульсації в скронях, прискорення пульсу бувають рідко. Пульс сповільнюється, підвищується систолічний і діастолічний тиск, пульсовий тиск не змінюється. Можливі напади серцевої астми, набряк легень, інфаркт міокарду, інсульти.

Перша допомога при гіпертонічній кризі полягає у зниженні або нормалізації артеріального тиску.

Необхідно створити хворому повний фізичний і психічний спокій. Застосовують заспокійливі засоби: настій валеріани, піона, собачої кропиви по 20-30 крапель. На потилицю, поперек, до ніг ставлять гірчичники, холод на голову при сильних головних болях, теплі ванночки до рук і ніг. Хороший ефект від застосування сечогінних засобів: відвар петрушки, ін'єкції фурасеміду. Застосування гіпотензивних засобів повинно бути обережним, тому що різке зниження артеріального тиску у людей старшого і похилого віку може призвести до розвитку гіпоксії мозку та ін.

Іншим ускладненням гіпертонії є інсульт - гостре порушення мозкового кровообігу. Розрізняють інсульт геморагічний та ішемічний.

Геморагічний інсульт буває паренхіматозним, коли кров виливається у мозкову речовину, й субарахноїдальним - кров проникає у субарахноїдальний простір.

Геморагічний інсульт виникає раптово, частіше при атеросклерозі й гіпертонічній хворобі, при сильних емоційних або фізичних навантаженнях, на фоні алкогольного сп'яніння, інфекції або перегрівання, а також при аневризмах судин головного мозку в осіб молодого та середнього віку.

Кров, що вилилась, руйнує мозкову тканину, подразнює оболонки мозку, викликає набряк його, підвищує внутрішньочерепний тиск, зміщує та стискує його ділянки.

Паренхіматозний крововилив проявляється загально- мозковими симптомами у поєднанні з ознаками вогнищевого ураження головного мозку. Загальномозкові ознаки: патологічна сонливість або кома, сильний головний біль, гіперемія обличчя і слизових оболонок, блювота, підвищення артеріального тиску і температури тіла, прискорений або сповільнений напружений пульс. Вогнищева симптоматика залежить від локалізації крововиливу. При цьому можливі геміпарези, геміанестезія, розлади мови, дихання, серцевої діяльності, блювота, порушення зору, координації.

Субарохноідальний крововилив виникає у порівняно молодому віці - до 50 років. Загальномозкові симптоми яскраво виражені, а вогнищеві - слабко або взагалі відсутні. Розвивається раптово. Турбує сильний головний біль, ригідність потиличних м'язів, збудженість, підвищення температури тіла. Можливі легкий геміпарез, косоокість, двоїння в очах, парез мімічних м'язів.

Ішемічний інсульт характеризується частковим або повним припиненням кровообігу по одній із мозкових судин.

Ішемічний інсульт частіше розвивається у людей похилого віку на фоні атеросклерозу судин головного мозку, при наявності стенокардії, інфаркту міокарда або підвищеному згортанні крові. Клінічна картина розвивається поступово, протягом декількох годин і навіть діб. Інколи бувають передвісники інсульту: періодичне оніміння або парези кінцівок, розлади свідомості, запаморочення, потемніння в очах. У момент розвитку ішемічного інсульту і після нього свідомість частіше зберігається, головний біль не виражений, обличчя і видимі слизові оболонки бліді, пульс ослаблений, артеріальний тиск понижений, температура тіла нормальна або субфібрильна.

У хворих виявляється чітка симптоматика вогнищевого ураження головного мозку, своєрідність якої залежить від виду ураженої судини і пошкодженої ділянки мозку.

Лікування. Необхідно при підозрі на крововилив надати хворому горизонтального положення з припіднятою головою. При підвищеному артеріальному тискові - всі заходи як при гіпертонічній кризі. Для зменшення набряку мозку - сечогінні. Хворі інсультом підлягають обов'язковій госпіталізації у неврологічне відділення.

Поиск по сайту: