Бюджетна система України та бюджетна класифікація

Бюджетна система України - це сукупність Державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України. У червні 2001 року Верховною Радою України був прийнятий Бюджетний кодекс, який визначив основні засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування і який набрав чинності 1 січня 2002 року.

ВідповідноБюджетногокодексу (Структура бюджетної системи України): 1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. 3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетна класифікація містить чотири складові частини, кожній з яких присвячено окрему статтю Бюджетного кодексу:

1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету яка включає: а) функціональну класифікацію; б) економічну класифікацію;

в) відомчу класифікацію; г) програмну класифікацію; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу.

БІЛЕТ 9 1.Державний кредит у системі фінансових відносин Державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів або кредитора, або гаранта угоди. Існування державного кредиту обумовлене постійним протиріччям між потребами держави і її фінансовими можливостями, а також хронічною нестачею централізованих фінансових ресурсів.

Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах. Існування державного кредиту призводить до утворення державного боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами та міжнародними організаціями в залежності від того, мова йде про внутрішній борг або про зовнішній. У видатковій частині Державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.

Держава для своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У такому випадку вона є позичальником коштів, а населення і підприємницькі структури – кредиторами.

Головною причиною наявності держаного кредиту в умовах трансформаційної економіки є нестача бюджетних коштів. І тому, перш за все, кошти, що залучаються за допомогою державного кредиту, передаються органам державного управління для покриття бюджетного дефіциту. Така практика є більш доцільною, у порівнянні з емісією грошей, наслідком якої є посилення інфляції. Форми держ кредиту: 1)форми внутрышнього державного кредиту(державны позики,використання частини вкладыв населення в ощадних установах,грошово-речові лотереї,використання коштів державного позичковогофонду) 2)форми міжнародного державного кредиту(зовн державні позики-забезпечені випуском ЦП,позоки,що надаються на підставі двосторонніх угод,позики що надаються на підставі багатосторонніх угод, державні гарантії.)Основною формою державного кредиту є державні позики, які забезпечуються випуском цінних паперів двох видів – облігацій та казначейських зобов’язань. Джерелами погашення державних позик можуть бути: - доходи від інвестування позичених коштів у високо ефективні проекти; - додаткові надходження від податків; - економія коштів від зменшення видатків; - емісія грошей; - залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, і належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам держави в даній крані.

Зовнішній борг – це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

До складових державного зовнішнього боргу належать: - прямий борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, і випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Кредитні відносини базуються на прямому державному управлінні;

- умовний борг, що формується при нормативно-адміністративному регулюванні запозичень за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під гарантії держави (гарантований державний борг).

Поиск по сайту: