Місцеві бюджети як фінансова база місцевого самоврядування

Місцеві фінанси — це система формування, розподілу i використання грошових та інших фінансових ресурсів місцевими органами влади. Призначення - виконання місцевими органами влади покладених на них функції i завдань, як власних, так i делегованих.

Доходи місцевих органів влади може бути класифіковано за їхніми джерелами та за економічною природою. За джереламидоходи місцевих органів влади поділяються на: -податкові доходи;

-неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

-доходи за рахунок кредитів і позик;

-трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня. Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій і завдань, що покладаються на місцеву владу.

Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, поділяються на декілька функціональних видів:

-обов'язкові видатки: видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язкових видатків належать також видатки місцевих органів
влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками;

-видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних або факультативних обов'язків;

-видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення:

-поточні (адміністративні) видатки;

-капітальні (інвестиційні) видатки.

БІЛЕТ 10 1.Функції фінансів та їх значення у регулюванні економіки держави

фінанси – це система економічних відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів.

фінансам притаманні дві основні функції:

- розподільча;- контрольна.

Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових кошів та використання їх за цільовим призначенням.

Об’єктом розподілу виступають:

1) валовий внутрішній продукт, 2) національне багатство. Суб’єктом розподілу є юридичні та фізичні особи

Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу національного доходу. В результаті первинного розподілу утворюються первинні прибутки учасників процесу виробництва: працівників (у формі оплати праці); підприємств (у формі прибутку); держави. До первинних прибутків відносяться також прибутки населення від особистих підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності. Всі первинні прибутки утворюють національний доход країни.

Вторинні прибутки утворюються в результаті перерозподілу національного доходу Контрольна функція фінансів зумовлюється здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів господарювання.

Об’єктом контролю виступає безпосередньо розподільчий процес. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, що проводять фінансовий контроль. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Пенсійний фонд, Рахункова палата та інші.Одним із напрямків дії фінансового контролю є контроль за дотримуванням фінансової дисципліни суб’єктами фінансових відносин. А саме за своєчасним перерахуванням у встановлені терміни платежів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а також за своєчасною і повною сплатою податків до бюджету та позабюджетних фондів.

2.Бюджетний дефіцит як економічне явище

Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини бюджету над доходною.

причини виникнення бюджетного дефіциту ,:

-надзвичайними подіями (війнами, епідеміями, стихійними лихами і т.д)

- необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому дасть можливість забезпечити приріст валового внутрішнього продукту, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя народу. - кризовими явищами в економіці та її розвалом;-неефективністю фінансово-кредитних зв’язків;- недосконалістю фінансового законодавства.

Циклічний дефіцит бюджету — це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань. Структурний дефіцит бюджету — це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет; Прихований - офіційно не визнається. Йогоформи: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений - є наслідком низькогорівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери..

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.

Пасивний - покриття поточних витрат.

Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету передбачає залучення до цього процесу зовнішніх та внутрішніх джерел.

Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових інститутів та іноземних держав, а також безоплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові програми, що мають міжнародне значення.

Внутрішніми джерелами можуть бути кредити Національного Банку України та доходи від операцій з цінними паперами.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту передбачає використання грошовокредитної емісії. Такий метод є не зовсім доцільним, оскільки він негативно впливає на економічну ситуацію у державі. Бюджетним кодексом визначено, що емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

БІЛЕТ 11 1. Сутність та значення держаних цільових фондів Держ цільові фонди - це фонди грош коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центр та місц органів влади. Держ цільові фонди можуть утворюватися шляхом: - відокремлення із Держбюдж окремих видатків, що мають велике значення для держави;-формування спец фондів із самост джерелами доходів. Джерелом формування фондів є ВВП країни. мобілізація коштів здійснюється через: - спеціальні збори (переважно обов'язкові);- добровільні внески і пожертвування;- позики;- кредити;- направлення коштів із бюджету. Залежно від напрямків використання коштів розрізняють фонди: -соц;-ек;-наук-досл;- страх;- міждерж.

Загально обов' язкове держ соц страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно з діючим законодавством України. Основними видами: - пенсійне страхування; - страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;- страхування на випадок безробіття;- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Пенс фонд України був створений у 1991 році. Головними завданнями фонду є: - пенсійне забезпечення населення;-фінансування програм підтримки пенсіонерів та інвалідів;-міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо. Джерелами утворення Пенсійного фонду України є: - обов'язкові внески суб'єктів господарювання і громадян;-кошти Держ бюдж У, призначені для виплати пенсій військовослужбовцям; - добровільні внески і пожертвування;- інші надходження. Кошти, акумульовані у Пенс фонді України, спрямовуються на: - виплату пенсій (трудових і соціальних); - виплату пенсій військовослужбовцям;- виплату допомог на поховання непрацююч пенсіонерів;-реалізацію державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій громадян, що потребують допомоги;-організацію та проведення роз'яснюв роботи; - забезпечення поточної діяльності та утримання органів Пенс фонду.

2.Фін система України та шляхи її удосконалення фін система – це сукупність різноман видів фондів фін ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, (господарських суб’єктів), фін інститутів і населення для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення ек і соц потреб.фін система країни це сукупність трьох сфер фін відносин: держ фінансів, фінансів підприємств і фінансів населення. ознаками: - наявністю власної фін бази- функціональним призначенням кожної підсистеми, що забезпечує фінансування витрат для досягнення конкретних цілей - єдністю та взаємодією підсистем, що визначаються спільністю джерела первинних доходів (ВВП) і фін політики.До організац складу ФС входять: 1) органи управління: - Мінфін;- Держподатк служба;- Державна контрольно-ревізійна служба;- Державне казначейство;- Пенсфонд; - Рахунк палата ВРУ; - Аудиторська палата;2) фінансові інститути: - Нац банк;- комерц банки; - небанківські кредитні установи;- страхові компанії;- міжбанківська валютна біржа; - фондова біржа; Держ фінанси – це осн елемент структури фін системи. Складовими є держ бюджет (основний фін план держави за доходами та видатками), місцеві бюджети, держ цільові позабюдж фонди і держ кредит. Фінанси підприємств, організацій, установ – це сукупність ек відносин на рівні окремих суб’єктів господарювання, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням коштів у процесі здійснення господ діяльності.-прибуткові-неприбуткові Фін домогосподарств відображають рівень життя та фін забезпечення населення. Доходи домогосподарств формуються із джерел: - з/п працюючих членів;- соц допомога та пенсії;- доходи від підсобних господарств і присадибних ділянок;- доходи від власного бізнесу;- дивіденди та відсотки від цін паперів;- проценти від банківських вкладів тощо. Фін страхування -сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких полягає в покритті витрат, що виникли з непередбачливих причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави. Фін ринок – це ланка фін системи, яка створює і використовує фонди фін ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фін системи не можуть діяти ефективно. Ринок грошейРинок капіталів або кредитних ресурсівРинок цінних паперів проблемами розвитку фін системи У:- відсутність політики захисту вітчизн товаровиробника;- відсутність ефект держ підтримки розвитку малого і середнього бізнесу;- недосконалість діючої системи оподаткування;-неефективний контроль за сплатою податків;-недостатній контроль за цільовим використанням бюджетних коштів; - високий рівень видатків на управління;- низький рівень довіри до держави взагалі і до банківської системи зокрема;- низький рівень розвиненості фін ринку;- нерац використання коштів, залучених за доп держ кредиту;- великі обсяги тіньової ек-ки;- надлишкова кількість готівкових коштів, які перебувають в обігу. Удосконалення фін системи: - чіткий розподіл фінансових ресурсів між центральними та регіональними органами; - розширення функцій, прав і можливостей регіонів з підвищенням їх відповідальності за результати діяльності; - перегляд витр частини бюджету - перегляд політики надання субсидій у напрямку їх скорочення, за винятком пріоритетних галузей;-формування необхідних централізов резервів

БІЛЕТ 12 1.Місцеві фінанси як ланка фінансової системи

Місцеві фінанси — це система формування, розподілу i використання грошових та інших фінансових pecypciв для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функції i завдань, як власних, так i делегованих.

До складу місцевих фінансів входять:

- місцеві бюджети;- фін. ресурси підпр-тв, організацій та установ комун.форми власності.Фінанси місцевих органів влади як система включають у себе кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів:

суб'єкти системи;об'єкти системи;видатки; доходи;способи формування доходів;інститути системи;відносини між суб’єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі.Метою фінансової діяльності місцевих органів влади є задоволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвитку регіону.

Напрямки використання МФ:– фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення;– використання місцевих фінансових ресурсів на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, відновлення пам'яток природи і культури, утримання і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування; на утримання органів самоврядування; на захист прав споживачів тощо.Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, поділяються на:

-обов'язкові видатки: видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевоїДо обов'язкових видатків належать також видаткимісцевихорганіввлади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками;-видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції;-видатки для реалізації(доручених)центральною владою завдань.Поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення. -поточні (адміністративні) видатки;-капітальні(інвестиційні) видатки. Доходи За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:-податкові доходи;-неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);-доходи за рахунок кредитів і позик;-трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на:- власні доходи: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. - передані доходи: доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня.

згідно із законодавством, поділяються на власні, закріплені та регульовані: -закріплені доходи - це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі; -регульовані доходи - це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня. Основним способом формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори,комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик, дотації та інші трансферти

Поиск по сайту: