Загальнодержавні податки та збори

Податки – обов’язкові платежі, що вилучаються державою з доходів юр. і фіз.. осіб до відповідного бюджету з метою фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та ін. законодавчими актами.

Система оподаткування в Україні склад. із 2 підсистем: загальнодержавні податки та збори і місцеві податки та збори. Загальнодержавні – це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, а іноді і управління, і є обов’язковими для стягнення на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Місцеві податки – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і їх стягнення є обов’язковим лише на певній території. До загальнодержавних податків і зборів в Україні належать: - податок на додану вартість;- акцизний збір;- податок на прибуток підприємств;- податок на доходи фізичних осіб;

- мито;- державне мито;- податок на нерухомість;

- плата за землю;- рентні платежі;- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів;- податок на промисел;- збір за геологорозвідувальні роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;- збір за забруднення навколишнього середовища;- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;- збір на обов’язкове соціальне страхування;- плата за торговий патент - фіксований сільськогосподарський податок;тощо. Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України та стягуються на всій території України.

До місцевих податків належать: - податок з реклами;- комунальний податок. До місцевих зборів належать: - готельний збір;- збір за припаркування автотранспорту;- ринковий збір;

- збір за видачу ордеру за квартиру;- курортний збір;- збір за участь у бігах на іподромі;- збір за виграш у бігах на іподромі;- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно- та телезйомок;

- збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; тощо.

17.1.Податкова система України. Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків та обов’язкових платежів, що надходять до бюджетів різних рівнів бюджетної с-ми. Побудову та формування оптимальних податкових систем треба розглядати відповідно до таких принципів:

1) принципу вигоди та адміністративної зручності. Цей принцип наголошує на тому, що втрати добробуту в результаті сплати податків повинні відповідати тим вигодам, які платники отримують від суспільства. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною з точки зору механізму стягнення податків як для платника, так і для податкових працівників;

2) принципу платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятися відповідно до платоспроможності платника податку, а саме з обсягами його доходу, споживання або вартістю майна;

3) принципу визначальної бази. В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена економічна доктрина держави, яка грунтується на прогнозуванні обсягу видатків держави. Цей прогнозований показник і є визначальною базою для встановлення норми оподаткування у країні.

Елементами оподаткування є: об’єкт податку або податкова база, суб’єкт податку, масштаб вимірювання або одиниця об’єкту, ставка податку, пільги на податок. Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків. Масштабом вимірювання ( або одиницею об’єкта) називається одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі якої податок визначається в межах даного об’єкта.

Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Податкові пільги – це повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування.

17.2.Видатки державного бюджету. –це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням; Економічна природа та класифікація видатків Державного бюджету України регулюється статтею 10 Бюджетного кодексу.С таття 10. Класифікація видатків бюджету. 1. Видатки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);4) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). 2. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. 3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України. 4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету, що забезпечує процес розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатність та апарат управління державою з дотриманням режиму економії за постійного здійснення контролю. У даний час використовуються такі форми бюджетного фінансування: 1) кошторисне фінансування – це забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління та соціального захисту населення; 2) державне фінансування інвестицій. 3) позички з державного бюджету державним підприємствам.;4) державні дотації – це форма бюджетного фінансування, яка застосовується для фінансування планово-збиткових підприємств і організацій, які надають послуги або виробляють необхідну народному господарству продукцію, витрати на виробництво яких вищі від цін реалізації.Застосовують 2 методи бюджетного фінансування: метод єдиного казначейського рахунка, метод перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

18.1.Суть та складові елементи фін. механізму. Фінансовий механізм – це сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі та перерозподільчі відносини, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів. Фінансовий механізм – це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів у економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення визначених відповідними програмами цілей і завдань. Призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій – фінансового забезпечення і фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.До складових елементів фін. мех. належать: фін. методи (фін.планування, оперативне управління, фін. контроль, фін. забезпечення, фін. регулюваня), фін. важелі, стимули, санкції(податки, збори, фін. стимули, санкції, % по кредитах тощо), нормативно-правове забезпечення (КУ,ЗУ,постанови ВР, декрети КабМіну тощо). Фін. планування- це д-сть щодо складання планів формуванння, розподілу і використання фін. ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, тер.-адм. одиниць та країни в цілому. Управління фінансами – це складова частина управління економікою.Його здійснює спец. фін. аппарат за допомогою специфічних прийомів та методів. Фін. контроль – це д-сть уповноважених органів, спрямована на забезпечення виконання суб’єктами господарювання встановлених форм і методів реалізації фін. відносин, а також на аналіз їх ефективності. Фін. забезпечення -формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Фін. регулювання- це метод фін. впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів.

18.2.Класифікація видатків бюджету. Функціональна класифікація видатків бюджету здійснюється шляхом їх групування відповідно до різновиду функцій держави та витрат на їх фінансування.Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління ООН та має три рівні деталізації: - розділи (видатки бюджетів на здійснення загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування); - підрозділи та групи (напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування). Функц класифікація видатків бюджету включає видатки на: а) загальнодержавні функції (утримання вищих органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування; фінансова та зовнішньоекономічна діяльність; економічна допомога зарубіжним країнам; інші функції державного управління; фундаментальні дослідження; дослідження та розробки в галузі державного управління; проведення виборів та референдумів; обслуговування боргу; міжбюджетні трансферти);б) оборону (військова та цивільна оборона; військова допомога зарубіжним країнам; військова освіта; дослідження та розробки в галузі оборони; інша діяльність в галузі оборони); в) функції охорони громадського порядку, забезпечення суспільної безпеки та функції судової влади (діяльність по забезпеченню громадського порядку; боротьба із злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист і рятування; судова влада; діяльність у сфері безпеки держави; утримання кримінально-виконавчої системи; представницькі функції в суді; дослідження та розробки в галузі громадського порядку, безпеки і судової влади; інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади);г) економічну діяльність (загальна економічна, торгова та трудова діяльність; лісове та сільське господ, полювання, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; інша промисловість І будівництво; транспорт; зв'язок, телекомунікації та інформатика; інші галузі економіки; інша економічна діяльність).д) охорону навколишнього природного середовища (запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища; збереження природно-заповідного фонду; дослідження та розробки у сфері охорони навколишнього природного середовища; інша діяльність у цій галузі);є) житлово-комунальне господарство ж) охорону здоров'я з) духовний та фізичний розвиток і) освітук) соціальний захист та соціальне забезпечення. Економічна класифікація видатків бюджету уточнює використання бюджетних коштів відповідно до їх предметних ознак (заробітна плата, оренда, капітальні витрати тощо). На підставі економічної класифікації видатків забезпечується єдиний підхід до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, створюється можливість виділити захищені статті видатків бюджету. Видатки бюджету за цим типом класифікації групуються в єдині блоки і складають: поточні видатки; нерозподілені видатки; кредитування з вирахуванням погашення. Поточні видатки включають:

а) витрати на товари та послуги; б) виплати процентів (доходу) за зобов'язаннями; в) субсидії та поточні трансферти; До складу капітальних видатків входять: а) придбання основного капіталу; б) створення державних запасів та резервів; в) придбання землі та нематеріальних активів; г) капітальні трансферти. Нерозподілені видатки складають видатки з резервних фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Склад нерозподілених видатків визначається законом про Державний бюджет України чи рішенням відповідної місцевої ради. Перелік видатків, що складають кредитування за вирахуваннямпогашення, визначається Міністерством фінансів України. Відомча класифікація видатків бюджету визначає розподіл бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів, якими стаття 2 Кодексу визнає бюджетні установи в особі їх керівників, котрі відповідно до статті 22 Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України входять видатки на фінансування Управління справами Верховної Ради України, Державного управління справами, Господарського управління Секретаріату Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верх Суду У, Вищого господ суду України, Генер прокуратури України, міністерств, державних комітетів, державних управлінь та комісій, обласних державних адміністрацій тощо. Відомча класифікація видатків місц бюджетів визначається відповідно до рішення про місц бюджет. Програмна класифікаця видатків бюджету будується на розподілі беджпризначень за бюдж програмами. Згідно Кодексу бюдж програма є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Розробку, аналіз та відбір програм на стадії планування, складання проекту проводить гол розпорядник коштів, він же обґрунтовує свої пропозиції.

19.1.Призначення фін. механізму. Фін механізм – це сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі та перерозподільчі відносини, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів. Фін механізм – методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів у економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення визначених відповідними програмами цілей і завдань. Призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій – фінансового забезпечення і фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Фін забезпечення – формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Осн елементами фін забезпечення суб’єктів господарської діяльності є: - самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та її розвиток за рахунок власних джерел); - кредитування (надання коштів за принципами поворотності, платності, строковості та забезпеченості); - бюджетне фінансування (надання коштів із бюджету на безповоротних засадах); - оренда (передача майна у користування на певний строк і за певну плату); - інвестування (вкладання коштів у ті чи інші об’єкти з метою отримання прибутку або соціального ефекту). Фін регулювання – це метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів. Основними елементами фінансового регулювання є: - оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів); - бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції).

19.2.Державний бюджет як ек. категорія. Державний бюджет є економічною категорією і відображає грошові стосунки між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя населення і задоволення інших суспільних потреб. Тобто через бюджет держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на важливих ділянках економічного і соціального розвитку. Бюджет як основний фінансовий план забезпечує мобілізацію грошових коштів та здійснює їх розподіл згідно з соціально-економічною політикою держави. Бюджет - єдиний фінансовий план, що має силу закону. Необхідність існування бюджету обумовлена такими факторами:

1) за допомогою бюджету держава виконує свої функції;2) здійснює утримання соціальної сфери;3) перерозподіляє кошти між окремими територіями і галузями; 4) здійснює соціальний захист населення;5) вирішує національні проблеми; 6) має вплив на розвиток науково-технічного прогресу через фінансування наукових установ;7) вирішує питання охорони навколишнього середовища тощо.

Бюджет виконує дві функції: розподільчу і контрольну. Через розподільчу функцію проходить процес концентрації грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція сприяє формуванню уявлень про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів та чи ефективно вони використовуються.

Зміст розподільчої функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Ні одна із інших ланок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевого, міжтериторіального) і багаторівневого (обласного, міського, районного) перерозподілу коштів, як бюджет.Специфіка розподільчої функції полягає ще й в масштабності операцій, багатоканальності грошових коштів і великій різновидності цільових фондів, які утворюються. Розподіляючи майже половину всього валового внутрішнього продукту, бюджет формує багаточисельні фонди цільового призначення. З Державним бюджетом пов'язані всі підрозділи суспільного виробництва і соціальної сфери. Таким чином, розподільча функція Державного бюджету характеризується багатократністю розподілу, вона проявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного та соціального розвитку.Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об'єктивно через формування і використання фонду грошових коштів держави відображає економічні процеси, які протікають в структурних ланках економіки. Завдяки цій властивості бюджет формує уявлення про те, як поступають в розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб тощо.Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень.Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації держ ф контзверху донизу.

20.1.Фін важелі, стимули і санкції. Фін механізм – сукупність конкр фін форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі та перерозподільчі відносини, утворюються доходи суб’єктів господар і фонди грошових коштів. Фін механізм – це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів у економіці держави, їхнє практ використання для досягнення визначених відпов програмами цілей і завдань. Призначення фін механізму зводиться до 2 осн функцій – фін забезпечення і фін регулювання ек і соц процесів у державі.До складових елементів фін. мех. належать: фін. методи (фін.планування, операт управління, фін. контроль, фін. забезпечення, фін. регулюваня), фін. важелі, стимули, санкції(податки, збори, фін. стимули, санкції, % по кредитах), нормативно-правове забезпечення (КУ,ЗУ,постанови ВР, декрети КабМіну тощо). Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фін стимули - заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку; - бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства (дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки країни);- спец фін пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації).У фін важелях важливе місце займають фін санкції як особливі форми організації фін відносин, покликані посилити матер відповідальність суб’єктів господарюв за виконання взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фін санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені. Штрафи – це міра матер впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грош зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.

20.2.Бюджетний дефіцит як ек. явище. Бюджетний дефіцит – це перевищення видатк частини бюджету над доходною. В умовах ідеального стану економіки таке явище практично відсутнє, оскільки держава може оптимально порівнювати обсяги своїх видатків відповідно до фін можливостей без будь-якої шкоди для суспільства. основні причини виникнення бюджетного дефіциту, які можуть бути зумовлені: - надзвичайними подіями (війнами, епідеміями, стих лихами), що потребує використання вел обсягу грош коштів за умов нестачі звичайних резервів; - необхідністю здійснення великих держ вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому дасть можливість зміцнити ек могутність держави. Це явище відображає не кризу в ек житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві; - кризовими явищами в економіці та її розвалом;- неефективністю фінансово-кредитних зв’язків;- недосконалістю фінансового законодавства. В умовах, коли економіка країни розвиваєтьсядинамічно і стабільно, бюджетний дефіцит у кількісно допустимих межах не є загрозливим. В умовах наявності бюджетного дефіциту держава зобов’язана обрати найбільш оптимальні джерела його покриття. У світовій практиці використовують два основних методи покриття бюджетного дефіциту: беземісійний та емісійний. Найбільш ефективним є беземісійний метод, за допомогою якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг. Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету передбачає залучення до цього процесу зовнішніх та внутр джерел.Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових інститутів та іноземних держав, а також безоплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові програми, що мають міжнародне значення.Внутрішніми джерелами можуть бути кредити Національного Банку України та доходи від операцій з цінними паперами.Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумовлює виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Як наслідок, держава повинна здійснювати контроль та ефективне управління державним боргом. Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту передбачає використання грошово-кредитної емісії. Такий метод є не зовсім доцільним, оскільки він негативно впливає на економічну ситуацію у державі. Бюджетним кодексом визначено, що емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Держ бюдж У. Держава зобов’язана формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб домогтися скорочення бюджетного дефіциту.: - перегляд напрямків направлення бюджетних коштів і спрямування їх на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави та забезпечують впровадження передових наук технологій у вир-во; - створення сприятливих ек умов для суб’єктів господар шляхом застосування пільг, субсидій та ін складових бюдж механізму;- широке залучення в Ук іноз капіталу;- скорочення обсягів держ сектору економіки і, відповідно, бюдж фінансуваня; - зниження видатків на оборону і управління.

Поиск по сайту: