Соціально-ек сутність податків

Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юр та фіз особи. Найбільшого розвитку податки набувають в умовах розвинутої ринк економіки. Вони стають об’єктивним елементом фін відносин між державою та фіз і юр особами. Ознаками податків є такі: - податки не мають цільового призначення; - податки характеризуються одностороннім рухом вартості від юр і фіз осіб до держави; - податки є атрибутом держави. Елементами податку є: - об’єкт податку або податкова база; - суб’єкт податку; - масштаб вимірювання або одиниця об’єкту; - ставка податку; - пільги на податок.

Об’єкт - ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Вказує на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об’єкта оподаткування (податок на прибуток). Суб’єкт є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку (держава та її органи, платники податків). Масштаб вимірювання ( од об’єкта) - одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі якої податок визначається в межах даного об’єкта. Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на од оподаткування. Податкові пільги – це повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування. За доп податків здійснюється перерозподіл ВВП в територ та галузевому аспектах, а також між різними соц групами. Цей перерозподіл згладжує недоліки ринк саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиц активності, мотивації до праці та підтримання рівня зайнятості. За ек сутністю податки є обов’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юр і фіз осіб до відпов бюджету з метою фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та ін законодавчими актами. Податки - це одна із форм вирівнювання доходів юр і фіз осіб з метою досягнення соц справедливості та ек розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому і досягнення на цій основі зростання його добробуту. Податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв’язок із платниками завдяки фінансуванню відпов витрат, які бере на себе держава відповідно до функцій, які вона виконує. Ціною суспільних благ і є податки.

Соц-ек сутність податків проявляється у їх функція х. Оскільки податки – це категорія фінансова, то їх функції випливають з функцій фінансів. Податки виконують такі основні функції: - фіскальну; - розподільчу; - регулюючу; - стимулюючу; - контрольну.

БІЛЕТ 4 1. Сутність фінансової системи

Фін система – це сукупність різноман видів фондів фін ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефін сектора економіки (господарських суб’єктів), окр фін інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення ек і соц потреб. Усі ланки фін системи в сукупності відображають держ устрій країни, характеризують ступінь розвиненості її грош, кредитних, валютних та ін відносин. Кожна ланка фін системи є і носієм властивих їй фін відносин, і перебуває в певному зв’язку з ін ланками системи. Фін система країни (відповідно до осн суб’єктів фін відносин – держави, підприємств і населення) – сукупність 3 сфер фін відносин: держ фінансів, фінансів підприємств і фінансів населення.1 До організац складу фін системи входять: 1) органи управління: - Мін фінансів; - Держ под служба; - Держ контрольно-ревіз служба; - Держ казначство; - Пенс фонд; - Рахунк палата ВРУ. 2) фін інститути: - Нац банк; - комерц банки; - небанк кред установи; - страхові компанії; - міжбанк валютна біржа; - фондова біржа; - фіні посередники на ринку цінних паперів. В Україні нині фін система реформується в напрямку посилення суспільного значення соціальних страхових фондів та подальшого розвитку фінансового ринку. Враховуючи також ланки окремих сфер фінансової системи, сучасна фінансова система України складається з держ фінансів, ф-сів підпр-ств, організац, установ, ф-си населення (домогосп), ф-си страхування, фін ринок. Держ фінанси – це осн елемент структури фін системи. Його складовими є держ бюджет (осн фін план держави за доходами та видатками), місцеві бюджети, держ цільові позабюдж фонди і держ кредит. Значну частину своїх функцій держава виконує завдяки держ бюджету. Його стан і структура як у дохідній, так і у витратній частині характеризують заг соц-ек стан держави. Принципи побудови бюдж системи регулюється бюдж законодавством.. Держі цільові фонди – це фонди грош коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центр та місцевих органів влади. В систему держ ціл фондів України входить біля 20 різном фонів: - Пенс фонд; - Фонд соц страх у зв’язку з тимч втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; - Фонд соц страх на вип безробіття; - Фонд соц страх від нещасних випадків на вир-ві та профес захворювань; - Держ інновац фонд; - Фонд соц захисту інвалідів; - Фонд охорони навкол прир серед. Держ кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів або кредитора, або гаранта угоди. Існування д кредиту обумовле постійним протиріччям між потребами держави і її фін можливостями, а також хронічною нестачею централіз фін ресурсів. Існування держ кредиту призводить до утворення держ боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юр особами, іноз державами та міжнар організаціями в залежності від того, мова йде про внутрішній борг або про зовнішній. У видатковій частині Держ бюдж щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу. Фінанси підприємств, організацій, установ – сукупність ек відносин на рівні окр суб’єктів господарювання, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням коштів у процесі здійснення господ діяльності. - за їх рахунок формується найб частина фін ресурсів - вони створюють необх фін базис для забезпечення безперервності виробнич процесу, спрямованого на задоволення попиту на товари та послуги;; - за їх допомогою підприємства децентралізовано розв’язують соц завдання розвитку суспільства - вони уможливлюють ефективне використання грош заощаджень населення - вони сприяють раціоналізації обігу коштів у країні. Належать так фінанси невиробн сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охор здоров’я, культури, науки, оборони та ін підрозділів. Фінанси домогосподарств відображають рів життя та фін забезпечення населення. Доходи домогосп формуються із наступних джерел: - з/п працюючих членів; - соц допомога та пенсії; - доходи від підсобних господарств і присадибних ділянок; - доходи від власного бізнесу; - дивіденди та відсотки від цін паперів; - проценти від банк вкладів тощо. Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побут вжитку, що свідчить про низьк рівень життя. Обмеженість фін ресурсів домогосподарств не дає змогу реалізувати соц-культ потреби кожної людини, одержати якісне мед обслуговування, бажану освіту. Фінанси страхування відіграють специф роль у фін системі. Вони є сукупністю фондів фін ресурсів, основне призначення яких полягає в покритті витрат, що виникли з непередбачл причин, або фін забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави. Страх фонди створюються за рах страх внесків юр та фіз осіб і перебувають в розпорядженні страх організацій і страх компаній різних форм власності. Вони можуть використовуватись також як інвестиц та кред ресурси в економіці до настання страх випадку. Фін ринок – це ланка фін системи, яка створює і використовує фонди фін ресурсів коли ін. ланки фін системи не можуть діяти ефективно. Ринок грошей – це фонди фін ресурсів, які передбачені для зовнішньоторгов операцій. Ринок капіталів або кред ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиц та ін потреби. Він регулюється за доп облікової ставки нац банку. Ринок цін паперів – кошти, які мобілізуються на потреби господ діяльності шляхом випуску і реалізації цінних паперів які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання прибутку.

2. Податки як основне джерело доходів бюджету Податки – це обов’язк платежі в бюджет, які здійснюють юр та фіз особи. Найб розвитку податки набувають в умовах розвинутої ринк економіки. Вони стають об’єктивним елементом фін відносин між держ та фіз і юр особами. У зв’язку з різним соц-ек призначенням податків у світ фіскальній термінології існує багато різновидів. Але усі податки поєднуються у відпов групи, які класифікуються за певн ознаками: -за ек змістом об’єкта оподаткувня; - за формою взаємовідносин платника і держави; - за рівнем запровадження; - за місцем зарахування. За ек змістом об опод податки бувають: на доходи; на споживання; на майно. Податки на доходи – обов’язк платежі, об’єктом оподаткування яких є дохід або прибуток, отриманий протягом відпов проміжку часу. Податки на доходи передбачають оподаткування безпосер доходів у процесі їх отримання. Податки на споживання – обов’язк платежі, що сплачуються юр та фіз особами в процесі споживання конкр видів товарів чи послуг. Специф рисою податків на споживання є те, що вони справляються не в момент отримання доходу, а процесі його використання, з метою поповнення доходів бюджетів та регулювання співвідношення між споживанням та нагромадженням. Податки на майно – обов’язк платежі, які справляються із конкр власників рухомого чи нерух майна або в процесі передачі на нього власності. За формою взаємовідносин між платником і державою податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податки –що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави. Обсяги таких податків залежать від обсягів податкової бази. Непрямі податки – які справляються до бюджету за доп цін механізму, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів, робіт та послуг і їх обсяг для окр платника (носія податку) визначається обсягом споживання і не залежить від його доходів. З а рівнем запровадження, податки поділяються на загальнодерж та місцеві. Загальнодерж - що встановлюються найвищими органами влади, а іноді і управління, і є обов’язковими для стягнення на всій тер країни незалжно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Місцеві – які встановлюються місцевими органами влади, і їх стягнення є обов’язковими лише на певній території. Залежно від порядку зарахування податки поділяються на регулюючі та закріплені. Регулюючі – які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюдж системи. В якості регулюючих податків часто виступають загальнодержавні податки. Закріплені або директивні – які в повному обсязі надходять до певного, причому тільки до одного, бюджету. В якості директивних можуть бути загальнодержавні і місцеві податки. ПДВ — непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Платники ПДВ: юр та фіз особи, які здійснюють від свого імені виробничу або ін підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. Податок на доходи фіз осіб — загальнодерж податок в Україні. Є платою фіз особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фіз особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Под кодексом України. Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фін ресурсів та матер цінностей, а також із прибутку від орендних операцій.

БІЛЕТ 5 1.Характеристика сфер та ланок фін системи Укр Фін система – це сукупність різноман видів фондів фін ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефін сектора економіки (господарських суб’єктів), окр фін інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення ек і соц потреб. Усі ланки фін системи в сукупності відображають держ устрій країни, характеризують ступінь розвиненості її грош, кредитних, валютних та ін відносин. Кожна ланка фін системи є і носієм властивих їй фін відносин, і перебуває в певному зв’язку з ін ланками системи. Фін система країни (відповідно до осн суб’єктів фін відносин – держави, підприємств і населення) – сукупність 3 сфер фін відносин: держ фінансів, фінансів підприємств і фінансів населення.1 До організац складу фін системи входять: 1) органи управління: - Мін фінансів; - Держ под служба; - Держ контрольно-ревіз служба; - Держ казначство; - Пенс фонд; - Рахунк палата ВРУ. 2) фін інститути: - Нац банк; - комерц банки; - небанк кред установи; - страхові компанії; - міжбанк валютна біржа; - фондова біржа; - фіні посередники на ринку цінних паперів. В Україні нині фін система реформується в напрямку посилення суспільного значення соціальних страхових фондів та подальшого розвитку фінансового ринку. Враховуючи також ланки окремих сфер фінансової системи, сучасна фінансова система України складається з держ фінансів, ф-сів підпр-ств, організац, установ, ф-си населення (домогосп), ф-си страхування, фін ринок. Держ фінанси – це осн елемент структури фін системи. Його складовими є держ бюджет (осн фін план держави за доходами та видатками), місцеві бюджети, держ цільові позабюдж фонди і держ кредит. Значну частину своїх функцій держава виконує завдяки держ бюджету. Його стан і структура як у дохідній, так і у витратній частині характеризують заг соц-ек стан держави. Принципи побудови бюдж системи регулюється бюдж законодавством.. Держі цільові фонди – це фонди грош коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центр та місцевих органів влади. В систему держ ціл фондів України входить біля 20 різном фонів: - Пенс фонд; - Фонд соц страх у зв’язку з тимч втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; - Фонд соц страх на вип безробіття; - Фонд соц страх від нещасних випадків на вир-ві та профес захворювань; - Держ інновац фонд; - Фонд соц захисту інвалідів; - Фонд охорони навкол прир серед. Держ кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів або кредитора, або гаранта угоди. Існування д кредиту обумовле постійним протиріччям між потребами держави і її фін можливостями, а також хронічною нестачею централіз фін ресурсів. Існування держ кредиту призводить до утворення держ боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юр особами, іноз державами та міжнар організаціями в залежності від того, мова йде про внутрішній борг або про зовнішній. У видатковій частині Держ бюдж щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу. Фінанси підприємств, організацій, установ – сукупність ек відносин на рівні окр суб’єктів господарювання, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням коштів у процесі здійснення господ діяльності. - за їх рахунок формується найб частина фін ресурсів - вони створюють необх фін базис для забезпечення безперервності виробнич процесу, спрямованого на задоволення попиту на товари та послуги;; - за їх допомогою підприємства децентралізовано розв’язують соц завдання розвитку суспільства - вони уможливлюють ефективне використання грош заощаджень населення - вони сприяють раціоналізації обігу коштів у країні. Належать так фінанси невиробн сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охор здоров’я, культури, науки, оборони та ін підрозділів. Фінанси домогосп відображають рів життя та фін забезпечення населення. Доходи домогосп формуються із наступних джерел: - з/п працюючих членів; - соц допомога та пенсії; - доходи від підсобних господарств і присадибних ділянок; - доходи від власного бізнесу; - дивіденди та відсотки від цін паперів; - проценти від банк вкладів тощо. Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побут вжитку, що свідчить про низьк рівень життя. Обмеженість фін ресурсів домогосподарств не дає змогу реалізувати соц-культ потреби кожної людини, одержати якісне мед обслуговування, бажану освіту. Фінанси страхування відіграють специф роль у фін системі. Вони є сукупністю фондів фін ресурсів, основне призначення яких полягає в покритті витрат, що виникли з непередбачл причин, або фін забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави. Страх фонди створюються за рах страх внесків юр та фіз осіб і перебувають в розпорядженні страх організацій і страх компаній різних форм власності. Вони можуть використовуватись також як інвестиц та кред ресурси в економіці до настання страх випадку. Фін ринок – це ланка фін системи, яка створює і використовує фонди фін ресурсів коли ін. ланки фін системи не можуть діяти ефективно. Ринок грошей – це фонди фін ресурсів, які передбачені для зовнішньоторгов операцій. Ринок капіталів або кред ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиц та ін потреби. Він регулюється за доп облікової ставки нац банку. Ринок цін паперів – кошти, які мобілізуються на потреби господ діяльності шляхом випуску і реалізації цінних паперів які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання прибутку.

2.Фін контроль та його значення Фін контроль – це діяльність уповноважених органів, спрямована на забезпечення виконання суб’єктами господарювання встановлених форм і методів реалізації фін відносин, а також на аналіз їх ефективності та розробку пропозицій щодо їх удосконалення. Фін контроль відображає практичну реалізацію притаманної фінансам контрольної функції. Контроль з боку держави за процесом створення і руху фін ресурсів усіх ланок фін системи. Сферою діяльності фін контр є процес формування, розподілу і використання фондів грошових коштів. Фін контроль проводиться на макро- та мікро- рівнях. Об’єктом фін контролю на макрорівні є державні фінанси. Суб’єктами фін контролю є держ органи влади і управління. Фін контроль на мікрорівні – це контроль на рівні суб’єктів господарювання всіх форм власності. Об’єктом контролю на цьому рівні є фін-господ діяльність підприємств, організацій і установ. Предметом контролю є фін показники, а саме прибуток, собівартість, податки, відрахування. Принципи фін контролю: - незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого); - гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу); - превентивність (попереджувальний характер); - дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри); - регулярність; - об’єктивність (згідно з вимогами діючого законодавства); - всеохоплюючий характер (по можливості повинен охоплювати всі сторони фін-госпо діяльності). Залежно від суб’єктів, що здійснюють фін контроль, розрізняють наступні його види: Держ фін контроль проводять органи держ влади і управління. Держ ф контроль поділяється на загальнодерж і відомчий. Загальнодержавний здійснюють КабМінУ, Мінфін, Державна под адміністрація, Держ контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві державні адміністрації та інші структури. Відомчий фін контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств і організацій та проводить контрольно-ревіз підрозділами міністерств та відомств. Громад на сьогодні в Україні здійснюють: - громадські організації; - засоби масової інформації; - окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних відрахувань. Аудит – відносно новий для України вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в Україні обумовлений: - відмиранням неефективного відомчого контролю; - наявністю підприємств нових форм власності; - неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всіх суб’єктів господарської діяльності. Залежно від часу виділяють такі форми фінансового контролю: - попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій - поточний, що проводиться в процесі здійснення фінансовий операцій - наступний, щопроводитьсяпісля закінчення певних періодів (за підсумками місяця, кварталу, року). Методи фінансового контролю – це конкретні прийоми проведення фінансового контролю. Вони поділяються на: - натуральні, коли контроль проходить не по документах, а перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей (інвентариз, лабораторний аналіз, контрольний замір); - документальні, коли контроль проходить по документах.

БІЛЕТ 6 1.Фінанси та їх місце в системі сусп відносин Фінанси – ек відносини, які виникають між державою, суб’єктами господ діяльності та населенням з приводу формування, розподіл, перерозп та використання ВВП, НД та нац. багатства. Характерні риси фінансів; 1) грошова форма фін відносин. 2) рух вартості від одного суб’єкта до ін. 3) обмінно-розподільчо-перерозпод характер 4) формув доходів і здійснення видатків 5)еквівалентний характер розподілу і обміну, нееквівал – перерозподілу 6) регламентов форма фін відносин (контроль) Дуже часто фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси – це не гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошових коштів. Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на: - централізован і, тобто ті, що створюються на рівні держави (Держ бюджет; місцеві бюджети; Пенс фонд; Фонд соц страхування у зв’язку з тимч втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соц страх на вип безробіття; Фонд соц страх від нещасних випадків на вир-ві та профес захворювань; фонди міністерств та відомств тощо); - децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизац фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди ек стимулювання).

2. Економічна природа та склад доходів державного бюджету Доходи бюджету – це частина централіз ресурсів держави, які необхідні для виконання нею відповідних функцій. Вони виражають ек відносини, що виникають в процесі формування фондів грошових коштів і надходять в розпорядження органів держ влади і управління. Згідно з Бюдж кодексом України, до доходів бюджету належать усі податкові, неподаткові та ін надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, дарунки та гранти. Д о податкових надходжень віднесені: а) податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості (податок на прибуток підприємств); б) податки на власність; в) збори за спец використання прир ресурсів г) внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість; акцизний збір з вироблених в України товарів; акцизний збір з ввезених на територію України товарів; податки на окремі категорії послуг; плата за ліцензії на окремі види господарської діяльності; плата за торговий патент); д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито); е) інші податки (місцеві податки та збори). До неподатк надходжень відносяться: а) доходи від власності та підприємницької діяльності; б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу в) надходження від штрафів та фінансових санкцій г) інші неподаткові надходження. Доходи від операцій з капіталом складаються шляхом акумуляції: а) надходжень від продажу основного капіталу б) надходжень від реалізації державних запасів товарів в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів; г) податків на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти визначаються Кодексом як кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРКрим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансферти в Україні існують у двох формах: дотація вирівнювання та субвенція. Дотація вирівнювання розглядається як міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує, тоді як субвенція -міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Принципова різниця між дотацією та субвенцією полягає в наявності чи відсутності мети використання коштів: в разі дотації мета відсутня, при наданні субвенції чітко визначено мету використання наданих коштів. Тому навряд чи можна характеризувати субвенцію як кошти, виділені на безповоротній основі, оскільки вони підлягають поверненню в разі нецільового використання. До складу офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією віднесено: а) офіц трансферти від органів держ управління; б) кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій (надходження від ООН за участь укр контингенту в миротворчих операціях; гранти; дари); в) кошти з іншої частини бюджету. ПДВ — непрямий багатоступінч податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Платники ПДВ: юр та фіз особи, які здійснюють від свого імені виробничу або ін підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. Податок на доходи фіз осіб — загальнодерж податок в Україні. Є платою фіз особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фіз особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Под кодексом України. Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фін ресурсів та матер цінностей, а також із прибутку від орендних операцій.

БІЛЕТ 7 1.Бюдж система Укр та принципи її побудови Б юдж система - сукупність окремих її ланок, юр пов’язаних між собою, які базуються на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнар стандартам. Бюджетні системи існують 2 типів. В уніт державах – 2рівнева система, яка включає держ та місцеві бюджети. У державах із федерат устроєм - 3-4 рівні. Ек природа та суть бюдж системи виявляються не в її структурі, а в тому, які фін можливості законодавчо закріплені за кожною ланкою та який рівень фін незалежності мають ці ланки при здійсненні покладених на них Конституцією та чинним законодавством функцій. Бюдж система У - сукупність Держ бюджету та місц бюджетів, побудована з урахуванням ек відносин, державного і адміністр-терит устроїв і врегульована нормами права. Бюдж устрій – це організація і принципи побудови бюдж системи, її структури, взаємозв’язок між окр ланками бюдж системи. Держбюджет висвітлює систему фін показників, які відображають створення і використання фін ресурсів у всіх секторах економіки держави. У ньому в найбільш загальній формі фін обґрунтовується прогноз ек та соц розвитку держави. Згідно з Бюдж кодексом бедж сис-ма У ґрунтується на таких принципах: 1) принцип єдності бюдж системи України забезпечується єдиною прав базою, єдиною грош системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюдж класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухг обліку і звітності; 2) принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відпов бюдж період; 3) принцип самостійності – Держ бюджет України та місцеві бюджети є самостійними; 4) принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів; 5) принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках ек і соц розвитку держави; 6) принцип ефективності – при складанні і виконанні бюджетів усі учасники бюдж процесу мають прагнути досягнення запланов цілей при залученні мін обсягу бюджетних коштів та досягнення макс результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між держ бюджетом та місц бюджетами, а також між місц бюджетами повинен ґрунтуватися на макс можливому наближенні надання сусп послуг до їх безпосер споживача; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів; 9) принцип справедливості та неупереджен; 10) принцип публічності та прозорості; 11) принцип відповідальності учасників бюдж процесу.

2.Под система України та принципи її побудови Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків та обов’язкових платежів, що надходять до бюджетів різних рівнів бюджетної системи. Принципи: 1) принц вигоди та адміністрат зручності - втрати добробуту в результаті сплати податків повинні відповідати тим вигодам, які платники отримують від суспільства. Суть адміністр зручності - податкова система має бути максимально зручною з точки зору механізму стягнення податків як для платника, так і для податкових працівників; 2) принц платоспроможності - тягар оподаткування повинен розподілятися відповідно до платоспроможності платника податку, а саме з обсягами його доходу, споживання або вартістю майна; 3) принц визначальної бази -ек доктрина держави, яка грунтується на прогнозуванні обсягу видатків держави. Цей прогнозований показник і є визначальною базою для встановлення норми оподаткування у країні. Укр державою визначені такі принципи побудови її податк системи: а) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності шляхом введення пільг, спрямованих на розвиток виробництва; б) обов`язковість; в) рівнозначність і пропорційність (більші податки на більші прибутки); г) рівність та недопущення будь-яких проявів податк дискримінації; д) соц справедливість (підтримка малозабезпеч шляхом запровадження ек обгрунтованого неоподатковув мінімуму доходів громадян та застосування диференційов і прогресивного оподаткування громадян, що отримують високі та надвисокі доходи); є) стабільність незмінності податків і зборів, а також їх ставок і пільг протягом бюдж року); ж) ек обгрунтованість; з) рівномірність сплати (встановлення термінів сплати); і) компетенція; к) єдиний підхід; л) доступність до розуміння. Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. - система оподаткування повинна мати інвестиційну і соц спрямованість; - зміни в сис-мі опод мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенс забезпечення, удосконаленням соц сфери; - основу податк системи мають становити прямі податки - непрямі податки мають використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необгрунтов високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші; - застосування при оподаткув обгрунтов диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку або доходу; - ліквідація податк пільг, які деформують вартісні показники в економіці та занижують конкурентоспроможн товаровиробників; - умови оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників; - мають бути удосконалені міжбюджетні відносини; - має розпочатися реальний процес зменшення податк тягаря за рах зменш податк ставок і одночасн збільшення податк бази.

БІЛЕТ 8 1.Фінансові ресурси держави

Фінансові ресурси – це сукупність доходів та надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення.

Першочерговим завданням провідних фінансових органів та інституцій – міністерства фінансів та центрального банку – завжди є створення передумов та всебічне сприяння зростанню обсягів фінансових ресурсів при забезпеченні стабільності національної грошової одиниці. Але не меншою мірою продуктивність фінансових ресурсів обумовлюється їх раціональним розміщенням, яке має забезпечити як вільний доступ до ресурсів, так і стимулювання ефективності їх використання.

Фонди фінансових ресурсів є об’єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх його формах. Джерелом утворення фінансових ресурсів є вироблений валовий внутрішній продукт. Із трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення, і вони починають діяти як складова частина економічного механізму. Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки: державного, підприємницького та приватного. У розпорядженні держави знаходяться ресурси бюджетної системи, централізованих і окремих децентралізованих фондів грошових коштів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних кредитних установ тощо).

Джерелами фінансових ресурсів підприємств є статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання.

Фінансові ресурси поділяють на власні та залучені. До власних фінансових ресурсів відносять грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності (статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, інші фонди підприємства). Залучені ресурси – це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і позик, які набувають характеру заборгованості (кредити; фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів; кредиторська заборгованість). Основні напрями використання фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави:

- розвиток народного господарства та структурна його перебудова;

- фінансування закладів соціальної сфери;

- соціальний захист населення;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- охорона навколишнього середовища;

- управління;

- оборона країни;

- створення матеріальних та фінансових резервів.

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств:

- розширене відтворення і розвиток підприємств;

- вирішення соціальних проблем;

- матеріальне стимулювання;

- створення фінансових резервів;

- задоволення інших потреб.

Поиск по сайту: