Економічна сутність оборотних засобів та оборотних фондів, їх структура та класифікація

Тема №2. Оборотні фонди та оборотні кошти

1. Економічна сутність оборотних засобів та оборотних фондів, їх структура та класифікація.

2. Нормування та обчислення загального обсягу необхідних підприємству оборотних коштів.

Економічна сутність оборотних засобів та оборотних фондів, їх структура та класифікація

Окрім основних кожне підприємство обов'язково повинно мати оборотні засоби або оборотний капітал. Ці поняття різняться. Обо­ротний капітал — це фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, викорис­тання яких здійснюється підприємством протягом одного виробни­чого циклу або відносно короткого календарного періоду (як прави­ло, щонайбільше один рік). Оборотні засоби — це зазначені об'єкти. Оборотний капітал, що вкладається у виробництво і реалізацію про­дукції, споживається повністю і відтворюється одразу після завер­шення виробничого циклу через реалізацію товару.

У практиці обліку та законодавстві поняття оборотного капіталу прирівняне до поняття оборотних засобів. Оборотні засоби поряд з основними є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.

Оборотні засоби призначені забезпечувати динамічну складову економічної діяльності підприємства. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень.

1. Заготовча стадія — "гроші ® оборотні засоби" — охоплює пері­од, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні засо­би на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.

2. Виробнича стадія — "оборотні засоби ® готова продукція" — по­чинається з отримання предметів праці і завершується відправ­ленням готової продукції на склад підприємства. Оборотні засо­би на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.

3. Стадія реалізації — "готова продукція ® гроші" — починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершу­ється отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні засо­би на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей.

Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повто­рюється. Оборотний капітал підприємства залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди (капі­тал у виробництві) та фонди обігу (капітал в обігу). Для вивчення складу і структури оборотні засоби класифікують за певними ознака­ми (рис. 2).

Матеріальною основою капіталу у виробництві є оборотні фонди. Оборотні фонди — це частина виробничих фондів підприємства, що споживаються в одному виробничому циклі й змінюють натуральну форму. Оборотні фонди поділяють на такі групи.

Виробничі запаси — це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.

Виробничі запаси складаються із сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних ма­теріалів, мастильних матеріалів, палива, тари, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів праці.

Малоцінними та швидкозношуваними є предмети праці, які вико­ристовуються як засоби праці протягом року чи менше або вартість яких не перевищує 100-кратного (для бюджетних організацій 50-кратного) розміру мінімальної заробітної плати праці.

Незавершене виробництво — це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні — це витрати на придбання Матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші кошти, необхідні для продовження процесу виробництва.

Витрати майбутніх періодів — це витрати на виконання науково-

Рис. 2. Структура оборотних коштів

дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, оренд­ну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівар­тість продукції списуватимуться в наступних періодах.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі У виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

• готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготов­лена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;

• товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відображаються товари на складі й у дорозі, тобто товари, надіслані постачальником на адресу споживача. При цьому право власності на ці товари перейшло до споживача, але вони ще не надійшли на його склади і не оприбутковані;

• дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок взаємних роз­рахунків між підприємствами за надані їм послуги або зроблену поставку товарів;

• гроші у розрахунках, що включають як реальні гроші у вигляді го­тівки в касі підприємства, так і грошові засоби на розрахунково­му рахунку в банківській установі.

Запам'ятаймо, що оборотні фонди призначені для обслуговуван­ня сфери виробництва, а фонди обігу — для обслуговування сфери обігу.

За особливостями планування та принципом організації оборотні засоби поділяються на нормовані й ненормовані. До нормованих на­лежать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприєм­ства, до ненормованих — відвантажена, але ще не оплачена готова продукція, товари на складі та у дорозі, грошові кошти на розрахункових рахунках та в незавершених розрахунках, готівка в касі.

Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні або залучені засоби. До власних засобів належать кошти статутних фондів (для недержавних підприємств) і кошти, надані підприємству при його утворенні (для державних підприємств). Ці кошти можуть поповнюватись за рахунок прибутку підприємства і залучення в обіг стійких пасивів. До залучених засобів належать кредити банків, яки­ми покривають нестачу власних оборотних засобів.

Стійкі пасиви — це засоби, які юридичне не належать підприєм­ству, але постійно перебувають у його господарському обігу і які воно використовує. До стійких пасивів належать: • мінімальна заборгованість підприємства з резерву майбутніх пла­тежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції; • стійка перехідна заборгованість постачальникам; • мінімальна заборгованість із заробітної плати і відрахувань на соціальні потреби; • залишки амортизаційних відрахувань на запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом; • кошти підприємства, що покриваються кредитом банку та аван­сами замовників; • тимчасово вільні кошти спеціальних фондів.

Структурою оборотних засобів є відсоткове співвідношення ок­ремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, що залежить від специфіки виробництва. Наприклад, у будівництві 50-60 % обо­ротних засобів становить незавершене виробництво, 25 % — вироб­ничі запаси. На транспорті незавершеного виробництва немає, але 70 % оборотних засобів становлять виробничі запаси. Окрім того, структура оборотних засобів залежить від якості готової продукції, рівня концентрації, спеціалізації, кооперування або комбінування виробництва, прискорення НТП тощо.

Поиск по сайту: