Цицерон залишив після себе чималу кількість промов, а також кілька теоретичних

творів, присвячених ораторському мистецтву: "Про оратора", "Брут", "Оратор" та ін.

Видатний давньоримський оратор вважав, що для красномовства необхідними є:

- природне обдарування;

- навички;

- знання.

При цьому перевагу він віддавав третьому компоненту, оскільки першість належить

Освіченому оратору. Зокрема, свої ораторські успіхи він пов'язував не з талантом, а з

Освітою. Без знань немає справжнього красномовства. Цицерону належать також відомі

Слова про те, що багатство змісту породжує й багатство вираження. Якщо зміст значний, то

Він викликає природний блиск і в словах.

Цицерон удосконалив розробку риторичної техніки. Зокрема, у творі "Оратор" він

характеризує турботи ідеального оратора таким чином: "що сказати", "де сказати", "як

сказати". "Що сказати" означає винахід матеріалу. Тут оратор, на думку Цицерона, має

керуватись розумом. "Де сказати" означає розташування матеріалу. Тут римський оратор

пропонує сильні аргументи ставити на початку та в кінці, а слабкі - посередині. "Як

сказати" стосується і виголошення, і викладу. Щодо виголошення, то оратор, на думку

Цицерона, повинен володіти голосом, рухами та обличчям. Однак основним завданням

Оратора є словесне вираження (виклад). Саме в цьому пункті Цицерон вбачає схожість

латинського "eloquens". Він розробляє теорію трьох стилів. При виборі стилю оратор

повинен керуватись доречністю. Взагалі ідеальний оратор - це "такий оратор, який вміє

говорити про низьке просто, про високе яскромовно й про середнє помірно".

Стосовно ж співвідношення ораторського мистецтва та філософії відомий римський

Оратор відмічає, що філософія - це найважливіша частина освіти оратора, але частина. Він

Вважає, що в Римі настали часи для створення ідеального освіченого оратора, оратора-

політика, який був би одночасно й філософом. З цього приводу Цицерон пише:

"Якщо мова йде про те, що насправді прекрасне, то пальма першості належить тому,

Хто і вчений, і красномовний. Якщо ми погодимось називати його і оратором, і філософом,

То й сперечатися нема про що. Якщо ж ці два поняття розділити, то філософи опиняться

Нижче ораторів, тому що досконалий оратор володіє всіма знаннями філософів, а філософ

Далеко не завжди володіє красномовством оратора; і дуже шкода, що філософи цим

нехтують, бо воно, думається, могло б слугувати завершенню їх освіти"2.

Таким чином, давню суперечку між риторикою та філософією Цицерон вирішує на

Користь ораторського мистецтва, його філософія - це філософія під знаком ораторського

Мистецтва.

З переходом від республіки до імперії латинське красномовство повторило ту ж

Еволюцію, яку свого часу зазнало грецьке красномовство під час переходу від еллінських

Республік до елліністичних монархій. Значення політичного красномовства знизилось, а

Поиск по сайту: