Коли мовець не напружується, щоб подолати голосом значну відстань; здатність

голосу виділятися на фоні інших звуків;

• гнучкість – здатність легко і швидко змінюватися за висотою, силою, тривалістю

звучання і тембром;

• висота (звуковисотність) – це якомога повніше використання мелодійного

діапазону голосу, доступне розширення звукових можливостей;

• об’єм, або діапазон – тобто кількість доступних для відтворення нот (залежить

від наявних у голосі відносних нот і тонів);

• сила – це повноцінність, компактність звуків, визначається тим простором, який

звук повинен заповнити;

• тривалість– збереження позитивних властивостей голосу в різноманітних формах

Використання його під час мовлення (темп повільний, середній, швидкий і їх

Відтінки), тобто здатність людини довго, не втомлюючись, говорити повними,

Чистими звуками.

Голос – виразник не лише розуму (змісту), а й серця (емоцій) тексту. Тому

Досконале володіння власним голосом – головна умова виразності мовлення: залежно від

Обставин (або завдання) мовець повинен змінити, не чинячи насильства над диханням і

Голосовими зв’язками, тембр голосу, його мелодику, висотність, силу. Звичайно, самих

Лише природних даних для цього замало – голос необхідно тренувати, зокрема людям, які

Користуються ним упродовж тривалого часу.

Головні гігієнічні вимоги до голосу такі:

Пам’ятаючи, що голосові зв’язки зношуються, виснажуються, не можна їх

Напружувати чи змушувати працювати без відпочинку понад критичну для голосу часову

Межу.

Оскільки краса і сила голосу залежать від органів дихання, гортані й

Резонаторних порожнин, треба дбати про їх скоординовану роботу, що можливе

Насамперед за умови їх доброго фізичного стану (здоров’я).

Враховуючи вікові особливості голосу, зокрема можливі зміни звучання

(“мутація” голосу) у школярів 11-14 років, не треба домагатися видозмін від голосу, який

Перебуває в стані фізіологічної перебудови.

Кожну зміну голосових властивостей, напр., зміни регістрів (Регістри – це

Певна кількість звуків послідовної висоти), темпу, сили звучання, треба здійснювати

Невимушено, без напруження (так збережемо працездатність органів голосотворения) і

Непомітно для слухачів, чим можна домогтися переконливості, органічності нашого

Сприйняття і сприйняття слухача.

Оскільки поліпшення тембру залежить і від нашої волі, то вона повинна

Підпорядкувати собі наш настрій, психологічні особливості, фізичний стан тощо.

Дикція – це правильна, виразна артикуляція, засіб якісного розрізнення звуків

Мовлення, а орфоепія – це норми вимови, які діють у даний час, літературні норми. На

Дикцію і на орфоепію впливають різні чинники: а) особливості діалектного мовлення; б)

Явища білінгвальної практики; в) варіантні явища літературної вимови (точніше, незнання

Цих варіантів); г) індивідуальні особливості (фізичні _______вади) органів мовлення; д) психічний

Поиск по сайту: