Зіницю ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх, терпцю немає, звести

Очі, як піску морського.

Проте чіткої межі між цими групами немає. Важко визначити, до якого розряду

віднести, скажімо, фразеологізм кирпу гнути (зазнаватися) – до зрощень чи до єдностей;

Тернистий шлях – до єдностей чи до сполучень.

Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім

Сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають – предмет,

ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції – і якими членами речення виступають), бувають:

- іменникові – називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка,

Наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий

Шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого бичка; у

Реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами

Складених присудків.

- прикметникові – називають ознаки: не в тім’я битий, кров з молоком, не остання

Спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш,

Білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під

Мухою, хоч викрути; у реченні звичайно виступають означеннями або іменними

частинами складених присудків;

- дієслівні – називають дію або стан: мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа,

Дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі,

доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків;

- прислівникові – характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на

Долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров

Холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних

обставин;

- вигукові – вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-

То й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у

Тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками.

Фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад_______, у реченні

Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім

Мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Нечуй-Левицький) – фразеологізм сім мішків

Гречаної вовни виступає в ролі додатка (дурниць), а фразеологізм прикусила язика – у ролі

Присудка (замовкла).

Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами

Мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних

Словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Люблю я таких людей, завзятих і

Проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька, щоб оглядали життя з високої конструкції

(Ю. Яновський). А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й

Курка лапою загребе (М. Стельмах). Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне

Лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них

виділяють три групи:

Поиск по сайту: