Простоти, образності, емоційності, знижують дієвість усного й писемного слова. Засмічення

Мови такими елементами свідчить про лінощі думки.

Лайливі і вульгарні слова не допустимі ні мовними, ні загально-етичними нормами.

Їх уживання карається законом як образа, приниження людської гідності. Щоправда, деякі з

Них втратили частково вульгарний зміст й у вигукових афективних фразах є виявом вищої

міри експресії (Чорт забирай! Пика. Холера. Хамство. Паскудний). Проте їх вживання все ж

Вульгаризує мову, погано характеризує мовця, створює конфліктні ситуації. Пам’ятаючи,

Що навколо нас завжди є діти, ми повинні бути дуже уважні до свого мовлення, навіть якщо

Не вкладаємо в якесь слово його справжнього змісту. Ніхто не заперечує можливості

Афективного мовлення, але проти вульгаризації заперечує сама мова.

Засмічують мову й недоречно вжиті іншомовні слова. І не лише з мов віддаленої

Спорідненості (латинізми, галіцизми, англіцизми), а й з мов споріднених (полонізми,

Русизми). Хіба приємно чути таке: Не зря мені приснився поганий сон. Я не вспіваю. Він

Срошно требує. Мені неприятно. Задам _______я тобі трьопки. Що ти сьогодні получив? Будеш

мене помнити! Дай мені полотенце. А якщо замість подвійне кажуть бінарне, замість

Головний – домінантний, замість спадковий – дискретний, замість начальник – шеф, бос, то

Чи досягають вищої міри точності? Похизуватися знанням іншої мови можна лише добре

Розмовляючи цією мовою, а не вихоплюючи з неї несвідомо і без потреби окремі слова.

Звичайно, турбота про чистоту мови не має нічого спільного з пуризмом – надмірним

“очищенням мови”, науковим нігілізмом, який не приймає жодних нових слів або змін у

Мові.

Втрата контролю над власним мовленням може призвести до появи слів-паразитів:

Так сказать, так би мовити, значить, ну, як це, розумієш, знаєш. Ці слова не тільки нічого не

Виражають, а й можуть своєю беззмістовністю спотворити смисл фрази (напр.: Він, так би

Мовити, хороша людина. Хай, значить, скаже). За словом повинна стояти думка – якщо

Мислиш добре, то й говоритимеш добре.

Чистота мовлення – це його естетичність, а краса ніколи не втомлює, не набридає,

Бо вона ще й змінюється відповідно до потреб спілкування.

Доречність мовлення

Пригадаймо, як часто ми кажемо: “До речі, варто б…” або “це доречно “, “це не

Доречно “. Який зміст вкладаємо в поняття доречний? Доречний – це такий, що відповідає

Ситуації спілкування, організовує мовлення відповідно до мети висловлювання. Отже,

Доречність – це така ознака культури мовлення, яка організовує його точність, логічність,

Виразність, чистоту і т.ін., вимагає такого добору мовних засобів, які відповідають змістові

Та характерові експресії повідомлення. Для доречності в мовленні самих мовних засобів не

Достатньо – доречність враховує ситуацію, склад слухачів (читачів), естетичні завдання.

Висловлювання доречне, якщо з його допомогою досягається мета, що ставилася

Мовцем, якщо потреби мовця реалізовані. Уміння вибрати найбільш вдалу форму

Поиск по сайту: