Викладається, на її складові частини, але щоб кожна з цих частин не втрачала своєї

належності і безперервності".

Логічні паузи, на думку К. Станіславського, "мають одночасно два

Взаємопротилежні призначення: поєднувати слова у групи (мовні такти), а групи -

Відмежовувати одну від одної. Між двома логічними паузами треба вимовляти текст і

"випльовувати" його частинами".

Якщо на підготовчому етапі логічне структурування інформації (матеріалу про

Предмет) вдало проведено, то воно допоможе віднайти потрібні логічні паузи і логічні

наголоси у тексті, завершити текст закономірним умовисновком. "Спробуйте по-різному

Розподілити паузу й наголоси, і ви отримуватимете все нові й нові значення... паузи разом з

Наголосом чітко виділяють головне слово, виносять його, немов на таці, і подають окремо

від інших".

К. Станіславський помітив і таку ваду неуважного мовлення, як пустослів'я, і описав

її: "Від часу та від звички зафіксовані слова починають вимовлятися механічно і

Підпадають під владу м'язів язика. Такі слова вимовляються, обминаючи свідомість. При

Цьому відбувається роз'єднання тексту і підтексту. Слова стають пустими, бездушними,

Холодними, не зігрітими, не виправданими думкою, формальними. Так виникає зміщення і

Мимовільне словоговоріння, що випереджає роботу думки, почуття, волі та всіх душевних

Елементів. Вони плентаються за механічно вимовленим словом, як подорожній услід потягу

на залізниці".

Особливого значення надавав К. Станіславський психологічній паузі у сценічному

мовленні та й взагалі у процесі живого мовного спілкування: "Психологічна пауза дає

Життя думці, фразі й такту, намагаючись передати підтекст. Якщо без логічної паузи мова

Бездумна, то без психологічної вона позбавлена життя... Психологічна пауза говорить без

Слів. Вона замінює їх поглядами, мімікою, випромінюванням, натяками, ледь вловимими

Рухами і багатьма іншими свідомими і підсвідомими засобами спілкування. У паузі

Передають ту частину підтексту, що йде не тільки від свідомості, а й від самої

Підсвідомості, яка не піддається конкретному словесному виразу. Вона не підлягає жодним

Законам, а їй підкоряються всі без винятку закони мовлення. Психологічна пауза

спроможна замінити собою логічну, не знищуючи її".

Звичайно, К. Станіславський перебільшує самостійність і самодостатність

Психологічної паузи, коли зауважує, що вона не підлягає жодним законам, а їй

Підкоряються всі без винятку закони мовлення. Психологічна пауза - це вже результат

Інтенції мовця, його настановлення на промову, його задуму, тобто всього того, що було

Вже здійснено на першому етапі підготовки промови - інвенції, сформовано в тезах і

Доведено на наступному етапі - диспозиції, що, можливо, залишилося поза словами на етапі

Мовного оформлення виступу - елокуції, того, що передумано і пережито мовцем на етапі

Мнемоніки, тобто зміцненні майбутньої промови у пам'яті.

Поиск по сайту: