Треба бути обережним у тих випадках, коли людина заявляє про свою

компетентність, а насправді її не має або є компетентною зовсім в інших питаннях. Тоді

наявна помилка:

- аргумент до скромності (argumentum ad vere-cundiam).

"Аргумент до скромності" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли

Сперечальник необґрунтовано застосовує як аргумент власний авторитет або посилання на

свою компетентність у певних питаннях.

Приклад Людина, не наводячи жодного аргументу, заявляє, що має відповідні знання

з обговорюваного питання, оскільки є професором, і починає розмірковувати з приводу

Військової доктрини України, хоча галузь її професійного знання - зоологія.

У другому випадку, посилаючись на ідеї, імена, погляди авторитетних людей,

Сперечальник сподівається на те, що супротивник не насмілиться сперечатися з ним далі з

обговорюваного питання.

Особливої нахабності цей прийом набуває тоді, коли видумують неіснуючі

Авторитети, або великим людям приписують твердження, які вони ніколи не промовляли

Приклад "Як говорив Ф. Достоєвський, демократія є невід'ємною характеристикою

слов'ян"; "Ще Блез Паскаль вказував на те, що без волі народу ніякі реформи не пройдуть"

Тощо. Хоча ні Ф. Достоєвський, ні Б. Паскаль нічого подібного ніколи не говорили.

Цікаву думку про людей, які полюбляють застосовувати аргументи до авторитетів,

висловив А. Шопенгауер:

"Люди, які так поспішно і з таким завзяттям хапаються за авторитети, щоб

посиланням на них вирішити спірні питання, насправді радіють, що можуть пустити в діло

Чужий розсудок і чужу проникливість, оскільки не мають своїх власних. Число їх - легіон.

Як сказав Сенека: unus quisque mavult credere (кожний віддає перевагу вірі, а не

Міркуванню). Тому в їхніх суперечках звичайна зброя - авторитети. Ними вони побивають

Один одного. Хто розпочав з ними суперечку, той зробить неправильно, якщо захоче

Захищатися від них доводами по суті і аргументами. Занурившись у вир неспроможності

Міркувати та думати, вони зачаровані проти цієї зброї. Тому вони протиставлять вам як

аргументи авторитети та закричать: "Перемога!".

Правило завершення суперечки. Типові помилки

Правило завершення суперечки формулюють так.

Результатом невдалої аргументації точки зору повинна бути відмова пропонента від

Своєї точки зору, а результатом успішної аргументації точки зору повинна бути відмова

Опонента від своїх сумнівів з приводу її істинності.

Заключна стадія суперечки передбачає з'ясування питання, чи було усунено

Розходження в думках, і хто переміг у суперечці. Якщо сперечальники не дійшли спільного

Рішення, то це означає, що розходження залишилося. Якщо пропонент впевнений, що він

Переконливо обґрунтував свою точку зору, а опонент вважає, що його не переконали, то

Суперечка заходить у глухий кут.

Якщо ж пропонент і опонент погодилися з результатами суперечки, то вони також

Поиск по сайту: