Спілкування, інтонаційну тональність, лексичні засоби формуються і практикою мовлення, і

Психологією людських стосунків. Не може наше мовлення бути безбарвним – навіть

Офіційний і науковий стилі мають свою тональність: переконуючу, доказову. Мовлення

Повинно бути гнучким, динамічним, функціонально мобільним. І просторічний елемент

Мови виконає свою функцію, якщо буде стилістично виправданим, доречним.

Кожен стиль має свої закономірності відбору мовних засобів, певний реєстр цих

Засобів, яким він різниться від інших стилів. Стильова доречність твориться узгодженістю

Засобів, їх несуперечністю. Напр.: діалектизми, канцеляризми, просторічні слова в

Художньому стилі виступають як засіб стилізації та індивідуалізації персонажів. У

Науковому, публіцистичному, офіційно-діловому стилях, які мають здебільшого писемну

Форму вияву, доречні складні, розгорнуті синтаксичні конструкції, в усному ж мовленні

Доречніше розчленовувати, розбивати висловлювання на частини, подавати його окремими

Частками – так воно краще виконає свої комунікативні функції.

У науковому тексті не доречні емоційно-експресивні мовні одиниці (вони закріплені

За розмовним і художнім стилями), зате цілком доречна термінологічна лексика, мова

Символів, графіків, схем, які не бажані в інших стильових різновидах мовлення.

Окрім стильової доречності, треба дотримуватися доречності контекстуальної. Воан

рекомендує різні типи неповних речень:

− контекстуальні – коли відсутність членів речення (підметів, обставин)

Можлива і доречна тому, що вони наявні у попередній фразі, змістовий зв’язок з

Ними не втрачено, а з метою економії мовлення, його лаконізму, динамічності в

Даній фразі вони випускаються (Мама уважно слухала доньку. Не перебивала її

сповіді);

− ситуативні – коли пропускаються з метою максимальної швидкості

Повідомлення ті члени речення, які слухач легко “підставляє” відповідно до

ситуації (напр., на тролейбусній зупинці: П‘ятий? (Який це тролейбус - п’ятого

маршруту?). - Ні, другий);

− еліптичні - колі структура речення (зумовлена специфікою його змісту,

Метою висловлювання, особливо афективною інтонацією) підпорядковується і

граматичним, і стилістико-експресивним нормам (напр.: Горить ніби щось?!

Вбігла в хату, до плити – холодна, слава Богу).

Контекстуальною доречністю визначається порядок усіх слів у реченні.

Ситуаційна доречність організовує мовлення відповідно до ситуації спілкування,

Така доречність пропонує форму спілкування (монолог, діалог, полілог, внутрішній

Монолог), форму звертання (авторська множина, множина ввічливості, внутрішня множина,

Однина, офіційні формули звертання, етично-нейтральні, фамільярні_______, інтимні: добродію,

Пане, пані, панове, товаришу, колего, діти, Галино Іванівно, Катрусю) та ін. Ситуація

Коригує і висоту тональності мовлення (голосно – тихо – пошепки), і темп мовлення

(швидкий - середній - повільний), і видозміну (рухливість) цих ознак виразності мовлення.

Поиск по сайту: