На цьому етапі оратор повинен визначити свою стратегію, сформувати задум

Промови, розгорнути її тему через підбір відповідного матеріалу.

Поняття про стратегію оратора

Оратору завжди слід пам'ятати, що промову він виголошує слухачам. Інколи те, що

Важливе й цікаве для самого оратора, може бути абсолютно нецікавим і неважливим для

Аудиторії. Щоб уникнути подібних неприємних ситуацій, розпочинати підготовку до

Промови потрібно із визначення стратегії. Для цього оратору слід дати відповіді на такі

запитання:

• Для чого я буду говорити? (В чому полягає моя мета?);

• Кому я буду говорити?

• Що є найважливішим у моїй промові? (Що повинні з'ясувати слухачі?).

У стислому вигляді стратегія оратора може бути репрезентована через

формулювання завдання майбутнього публічного виступу за формулою:

Завдання = мета + тези

Відповідь на перше запитання зі стратегії оратора передбачає розгляд поняття "мета

промови".

Мета промови - це той результат, до якого прагне оратор.

У першому розділі підкреслювалось, що головними цілями оратора є інформування

Або переконання. Залежно від типу промови мета конкретизується. Перша наукова

Класифікація ораторських промов була запропонована Арістотелем. Він поділяв їх на три

види:

• дорадчі (політичні);

• судові;

• епідейктичні (урочисті).

Політичні промови зорієнтовані на майбутнє й тісно пов'язані з практикою. Мету

цих промов у найбільш загальному вигляді можна визначити через поняття "користь -

шкода". Оратор намагається показати, що один спосіб дії є прийнятним, оскільки веде до

Користі, а інший, навпаки, неприйнятним, оскільки веде до шкоди.

Судові промови зорієнтовані на минуле. Основним тут є встановлення того, чи мало

Місце протиправне діяння. Відповідно, мета оратора полягає в обґрунтуванні винності або

Невинності певної людини. У найбільш загальному вигляді мета цих промов визначається

через поняття "було - не було".

Епідейктичні промови зорієнтовані на теперішнє, й у найбільш загальному вигляді їх

мету можна визначити через поняття "похвальне - ганебне" ("прекрасне - потворне").

Впродовж подальшого розвитку ораторського мистецтва до цих видів приєдналися

Ще академічні та гомілетичні промови.

Загальна мета академічних промов, або промов наукового характеру, окреслюється

через поняття "істина - хиба"; гомілетичних - через поняття "добро - зло". Гомілетичні

Промови дуже схожі з тими, які Арістотель називає дорадчими, оскільки вони покликані

Вказати людині на правильні дії.

Таким чином, ключові дієслова у завданні оратора залежно від вищенаведених типів

промов:

• політичні та гомілетичні - "спрямувати до того, що...";

• судові - "звинуватити в тому, що...", "виправдати в тому, що.";

• епідейктичні - "зацікавити тим, що.", "запалити тим, що.";

• академічні - "повідомити про те, що.", "пояснити те, що.".

Ці види промов можна розташувати на шкалі з урахуванням двох параметрів:

Поиск по сайту: